Перлини української класики (збірник). Василь Стефаник

Чтение книги онлайн.

      – Карпе, не дратуй мене, коли хочеш, щоб і в тебе була ціла чуприна.

      – Далеко вам до моєї чуприни! – обізвався Карпо.

      – Ти думаєш, що в мене руки не доросли до твоєї чуприни? – крикнув батько.

      – Мабуть, уже переросли… Мати кривдить жінку, а ви мене, – сказав Карпо.

      – Хто ж тебе зобижає? Xiбa я тобі їсти не даю? – крикнув батько.

      – A xiбa ж ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте.

      – Нащо тобі гроші? Xiбa хочеш їx пропить? – сказав батько.

      – А хоч би й пропить. Яке вам до того діло? – сказав Карпо.

      – То ти мене будеш на старість вчити! – кричав старий Кайдаш, блідий, як смерть, та все приступав до Карпа.

      – Тату, не лізьте! Я роблю й маю право на своє добро. Одрізніть нас.

      – То ти через свою дурну жінку будеш мені цвікати таке у вічі! Чого ти, бісова дочко, гризешся з матip’ю? – крикнув старий Кайдаш, махаючи поламаним мотовилом. – Чи ти хочеш бути найстаршою в xaтi, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобі за наймичку? Я тобі полічу ребра оцим мотовилом.

      Кайдаш махнув на Мотрю мотовилом i зачепив її по руці.

      Між батьком i Мотрею став Карпо, неначе із землі виріс.

      – Тату, не бийте Мотрі, – крикнув він несамовито, – яке право ви маєте бить мою жінку?

      – А чом же вона не слухає матері та тільки збиває бучу в моїй хаті?

      – Ба не Мотря винна, а мати. Мати всю важку роботу скидає на Мотрю, а сама тільки походеньки та посиденьки справляє.

      – То це ти таке говориш за свою матір? – крикнув Кайдаш.

      – То це ти мені колеш очі через свою жінку? – крикнула Кайдашиха, приступаючи до Карпа з другого боку. – От чого я діждалась на старість од своїх дітей!

      – Як ти смiєш таке говорити на свою матір? – суворо крикнув Кайдаш i приступив на ступінь ближче до Карпа.

      – Тату! Не наближайтесь, – говорив спокійно, але понуро Карпо, стоячи стовпом на одному місці.

      – Через твою жінку, через оте ледащо та я буду на старість таке лихо терпіти! – крикнула, аж завищала Кайдашиха i вдарила кулаком об кулак під самим носом у Карпа.

      Карпо навіть не одхилив голови й не кліпнув очима. Він тільки витріщив їх ще більше, так що вони стали зовсім круглі.

      – Я поб’ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! – крикнув Кайдаш, приступивши до Карпа ще ближче.

      Карпо не оступився й не одхилився і тільки зблід та понуро поглядав на батька.

      – Тату! Оступіться! Не вводьте мене в гріх, – сказав Карпо.

      Кайдаш з Кайдашихою то приступали до Карпа, то оступались, як хвилі б’ють у скелистий берег та знов одходять од його. Карпо стояв, неначе скеля. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками й штовхнув його рукою в груди. Карпо зблід, як смерть, а тонкі губи, СКАЧАТЬ