Перлини української класики (збірник). Василь Стефаник

Чтение книги онлайн.

      – Чому це у вас і досі хата не метена? – спитав Карпо, увійшовши в хату.

      – Бо твою жінку сьогодні перелоги напали, – сказала вже сердито Кайдашиха.

      – Не знаю, кого напали перелоги, – ледве обізвалась Мотря й так скрутила сорочку в руках, що вона чвакнула, ніби закричала, а бризки хлюпнули Кайдашисі в очі.

      – Якого це ти нечистого так ляпаєш? Ще мало сміття в хаті, то нехай буде грязь, – крикнула Кайдашиха. – Чом ти своїй жінці нічого не скажеш? – сказала Кайдашиха до Карпа. – Хіба ти не бачиш, що вона мене не слухає та діла не робить.

      – А це хіба ж не діло? Не в піжмурки ж граю, – крикнула й собі Мотря.

      – Чому ти, Мотре, і досі не замела хати? – промовив Карпо до жінки.

      – Не замела, бо гуляю од самої півночі. Ось уже й рук і ніг не чую, так натанцювалась, – промовила Мотря.

      – Та чого це ти кричиш, як на батька! – крикнула Кайдашиха. – Мені вух не позакладало: чую.

      – Я на батька не кричала ніколи, а у вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім’ю сама.

      – А хіба ж ти робиш сама? – спитала Кайдашиха.

      – А хто ж мені помагає, коли хата й досі не заметена, – крикнула Мотря.

      – Чого це ти, Мотре, кричиш на матір? Мати тебе не наводить на злий розум, а на добрий, – обізвався Карпо.

      – Мала розум, а у вас, мабуть, оце загубила, – сказала через зуби Мотря. Вона оджимала так здорово, що аж намисто бряжчало і дукачі коливались.

      Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок. У хаті стало тихо. Кайдашиха взяла віник і вимела хату й сіни.

      – Ти, Карпе, не потурай своїй жінці, а то вона мене не слухає, ще й лає. Вона мене зовсім не має за матір. Що з того, що вона робоча, коли хата три дні стоїть неметена?

      – Не три дні-бо, а тільки один день, – сказав Карпо.

      – Так, сину, так! Держи руку за жінкою, а матері не можна буде далі в своїй хаті й слова промовити. Мотря молода, то нехай робить, а я вже стара, підтопталась. Мені можна й одпочити. А ти жінці не потурай, бо вона й над тобою далі коверзуватиме.

      Карпо узяв шапку та мерщій з хати. Йому було жаль жінки, жаль і матері.

      Поки Мотря прала сорочки, Кайдашиха затопила в печі й приставила вечерю. Вже смерком прийшла Мотря з сорочками й склала їх на лаві. По хаті пішов холод та вогкість. Свекруха поралась коло печі мовчки. Невістка достала з полиці хліб та сіль і сіла полуднувать. Вона кинула оком на діл: хата була заметена.

      «Не буде моя невістка покірна та слухняна, – думала Кайдашиха, стоячи коло печі, – не одпочину я на старість од роботи». І Кайдашиха важко зітхнула. Мотря зрозуміла те важке зітхання наче докір собі.

      Чоловіки посходились у хату й сіли за стіл. Мотря кинулась насипать галушки в миску.

      – Геть! – крикнула Кайдашиха. – Сама зумію насипать. Не ти СКАЧАТЬ