Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Стою та дивлюся, якi ви щасливi.

      Килина А щоб ти стояла у чудi та в дивi!

      Мавка змiняється раптом у вербу з сухим листом та плакучим гiллям.

      Килина (оговтавшись вiд здумiння, ворожо)

      Чи ба! Я в добрий час тобi сказала!

      Ну-ну, тепер недовго настоїшся!..

      Хлопчик (вибiгає з хати. До Килини)

      Ой мамо, де ви-те? Ми їсти хочем,

      а баба не дають!

      Килина Ей, одчепися!

      (Нишком, нахилившись до нього.)

      Я там пiд печею пирiг сховала, –

      як баба вийде до комори, – з’їжте.

      Хлопчик Ви-те суху вербу встромили тута?

      Та й нащо то?

      Килина Тобi до всього дiло!

      Хлопчик Я з неї врiжу дудочку!

      Килина Про мене!

      Хлопчик вирiзує гiлку з верби i вертається в хату. З лiсу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки.

      Килина (скрикує радiсно, вгледiвши його, але зараз же досада тамує їй радiсть)

      Таки явився! Де тебе носило

      так довго?

      Лукаш Не питай!

      Килина Ще й не питай!

      Тягався, волочився, лихо знає

      де, по яких свiтах, та й «не питай»!

      Ой любчику, не тра менi й питати…

      Вже десь ота корчма стоїть на свiтi,

      що в нiй балює* досi свита й шапка.

      Лукаш Не був я в корчмi…

      Килина Хто, дурний, повiрить!

      (Заводить.)

      Втопила ж я головоньку навiки

      за сим п’яницею!

      Лукаш Мовчи! Не скигли!!

      Килина спиняється, глянувши на нього з острахом.

      Ось я тебе тепера попитаю!

      Де дядькiв дуб, що он пеньок стримить?

      Килина (спочатку збилась, але хутко стямилась)

      А що ж ми мали тута – голод їсти?

      Прийшли купцi, купили, та й уже.

      Велике щастя – дуб!

      Лукаш Таж дядько Лев

      заклявся не рубати.

      Килина Дядька Лева

      нема на свiтi, – що з його закляття?

      Хiба ж то ти заклявся або я?

      Та я б i цiлий лiс продати рада

      або протеребити, – був би ґрунт,

      як у людей, не ся чортiвська пуща.

      Таж тут, як вечiр, – виткнутися страшно!

      I що нам з того лiсу за добро?

      Стикаємось по нiм, як вовкулаки,

      ще й справдi вовкулаками завиєм!

      Лукаш Цить! цить! не говори! Мовчи!

      (В голосi його чутно божевiльний жах.)

      Ти кажеш

      продати лiс… зрубати… а тодi вже

      не буде так… як ти казала?

      Килина Як?

      Що вовк…

      Лукаш (затуляє їй рота)

      Нi, не кажи!

      Килина (визволившись вiд нього)

      Та бiйся СКАЧАТЬ