Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      покличе вас. Тепер посидьте тихо,

      а то ще заклене стара вас так,

      що й в землю ввiйдете, – вона се вмiє.

      Злиднi скулюються пiд порогом темною купою. З хати чутно крiзь розбиту шибку рухи вставання матерi, потiм її голос, а згодом Килинин.

      Голос материн

      О, вже й розвиднилось, а та все спить.

      Килино! Гей, Килино! Ну, та й спить же!

      Бодай навiк заснула… Встань! А встань,

      бодай ти вже не встала!

      Голос Килини (заспано)

      Та чого там?

      Мати (уїдливо)

      Пора ж тобi коровицю здоїти,

      оту молочну, турського заводу,

      що ти ще за небiжчика придбала.

      Килина (вже прочумавшись)

      Я тiї подою, що тут застала,

      та нацiджу три краплi молока –

      хунт масла буде…

      Мати Отже й не змовчить!

      Хто ж винен, що набiлу в нас не стало?

      З такою господинею… ой горе!

      Ну вже й невiсточка! I де взялася

      на нашу голову?

      Килина А хто ж велiв

      до мене засилатися? Таж мали

      отут якусь задрипанку, – було вам

      прийняти та прибрати хорошенько,

      от i була б невiсточка до мислi!

      Мати А що ж – гадаєш, нi? Таки й була б!

      Дурний Лукаш, що промiняв на тебе;

      бо то було таке покiрне, добре,

      хоч прикладай до рани… Узиваєш

      її задрипанкою, а сама

      її зелену сукню перешила

      та й досi соваєш – немає встиду!

      Килина Та вже ж, у вас находишся в новому!..

      Он чоловiка десь повiтря носить,

      а ти бiдуй з свекрушиськом проклятим, –

      нi жiнка, нi вдова – якась покидька!

      Мати Який би чоловiк з тобою всидiв?

      Бiдо напрасна! Що було – то з’їла

      з дiтиськами своїми, – он, сидять! –

      бодай так вас самих посiли злиднi!

      Килина Нехай того посядуть, хто їх кличе!

      На сих словах одчиняє дверi з хати. Куць утiкає в болото. Злиднi схоплюються i забiгають у сiни.

      Килина з вiдром у руках шпарко пробiгає до лiсового потоку, з гуркотом набирає вiдром воду i вертається назад уже трохи тихшою ходою. Завважає близько дверей Мавку, що стоїть при стiнi знесилена, спустивши сивий серпанок на обличчя.

      Килина (спиняється i становить вiдро долi)

      А се ж яка?.. Гей, слухай, чи ти п’яна,

      чи, може, змерзла?

      (Термосить Мавку за плече.)

      Мавка (насилу, мов борючися з тяжкою зморою)

      Сон мене змагає…

      Зимовий сон…

      Килина (вiдслоняє їй обличчя i пiзнає)

      Чого сюди прийшла?

      Тобi не заплатили за роботу?

      Мавка (як i перше)

СКАЧАТЬ