Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кучерями Перелесника.

      Мавка Годi!.. ой годi!..

      Перелесник

      В щирiй загодi

      не зупиняйся, кохана, й на мить!

      Щастя – то зрада,

      будь тому рада, –

      тим воно й гарне, що вiчно летить!

      Танець робиться шаленим.

      Звиймося!

      Злиймося!

      Вихром завиймося!

      Жиймо!

      зажиймо

      вогнистого раю!

      Мавка Годi!.. пусти мене… Млiю… вмираю.

      (Голова її падає йому на плече, руки опускаються, вiн мчить її в танцi омлiлу.)

      Раптом з-пiд землi з’являється темне, широке, страшне Марище.

      Марище Вiддай менi моє. Пусти її.

      Перелесник (спиняється i випускає Мавку з рук, вона безвладно спускається на траву)

      Хто ти такий?

      Марище Чи ти мене не знаєш? –

      «Той, що в скалi сидить».

      Перелесник здригнувся, прудким рухом кинувся геть i зник у лiсi. Мавка очутилась, звелася трохи, широко розкрила очi i з жахом дивиться на Мару, що простягає руки взяти її.

      Мавка Нi, я не хочу!

      Не хочу я до тебе! Я жива!

      «Той, що в скалі сидить»

      Я поведу тебе в далекий край,

      незнаний край, де тихi, темнi води

      спокiйно сплять, як мертвi, тьмянi очi,

      мовчазнi скелi там стоять над ними

      нiмими свiдками подiй, що вмерли.

      Спокiйно там: нi дерево, нi зiлля

      не шелестить, не навiває мрiй,

      зрадливих мрiй, що не дають заснути,

      i не заносить вiтер жадних спiвiв

      про недосяжну волю; не горить

      вогонь жерущий; гострi блискавицi

      ламаються об скелi i не можуть

      пробитися в твердиню тьми й спокою

      Тебе вiзьму я. Ти туди належиш:

      ти блiднеш вiд огню, вiд руху млiєш,

      для тебе щастя – тiнь, ти нежива.

      Мавка (встає)

      Нi! я жива! Я буду вiчно жити!

      Я в серцi маю те, що не вмирає.

      Марище Почiм ти знаєш те?

      Мавка По тiм, що муку

      свою люблю i їй даю життя.

      Коли б могла я тiльки захотiти

      її забути, я пiшла б з тобою,

      але нiяка сила в цiлiм свiтi

      не дасть менi бажання забуття.

      В лiсi чується шелест людської ходи.

      Ось той iде, що дав менi ту муку!

      Зникай, Маро! Iде моя надiя!

      «Той, що в скалi сидить» вiдступається в темнi хащi i там притаюється.

      З лiсу виходить Лукаш.

      Мавка йде назустрiч Лукашевi. Обличчя її вiдбиває смертельною блiдiстю проти яскравої одежi, конаюча надiя розширила її великi темнi очi, рухи в неї поривчастi й заникаючi, наче щось у нiй обривається.

      Лукаш (побачивши її)

      Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?

      (Поспiшає СКАЧАТЬ