Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Лiсовик, шумно зiтхнувши, помалу подався в лiс. З лiсу чується навiсний тупiт, наче хтось без ваги женеться конем, потiм спиняється.

      Куць (вискакує з-за хати, потираючи руки, i спиняється, побачивши Мавку)

      Ти, Мавко, тут?

      Мавка А ти чого никаєш?

      Куць Я їм коня притяг за гичку в стайню.

      Гаразд мене поповозив востаннє,

      вже не возитиме нiкого бiльше!

      Мавка Ненавидний! Ти оганьбив наш лiс!

      Се так держиш умову з дядьком Левом?

      Куць Умова наша вмерла вкупi з ним.

      Мавка Як? Дядько Лев умер?

      Куць Он i могила.

      Пiд дубом поховали, а прийшлося

      коло пенька старому спочивати.

      Мавка Обоє полягли… Вiн пречував,

      що вже йому сей рiк не зимувати…

      (Надходить до могили.)

      Ой як же плаче серце по тобi,

      єдиний друже мiй! Якби я мала

      живущi сльози, я б зросила землю,

      барвiнок би зростила невмирущий

      на сiй могилi. А тепер я вбога,

      мiй жаль спадає, наче мертвий лист…

      Куць Жаль не пристав менi, а все ж я мушу

      признатися – таки старого шкода,

      бо вiн умiв тримати з нами згоду.

      Було, i цапа чорного держить

      при конях, щоб я мав на чому їздить.

      Я блискавкою мчу, було, на цапi,

      а коники стоять собi спокiйно.

      От сi баби зовсiм не вмiють жити

      як слiд iз нами, – цапа продали,

      зрубали дуба. Зрушили умову.

      Ну й я ж вiддячив їм! Найкращi конi

      на смерть заїздив; куплять – знов заїжджу.

      Ще й вiдьму, що в чортицi бабувала,

      гарненько попросив, щоб їм корови

      геть-чисто попсувала. Хай же знають!

      Ще ж Водяник стiжка їм пiдмочив,

      а Потерчата збiжжя погноїли,

      Пропасниця їх досi б’є за те,

      що озеро коноплями згидили.

      Не буде їм добра тепер у лiсi!

      Вже тут навколо хати й Злиднi ходять.

      Злидні (малi, заморенi iстоти, в лахмiттi, з вiчним гризьким голодом на обличчi, з’являються з-за кутка хатнього)

      Ми тут! А хто нас кличе?

      Мавка (кидається їм навперейми до дверей)

      Геть! Щезайте!

      Нiхто не кликав вас!

      Один Злидень

      Злетiло слово –

      назад не вернеться.

      Злидні (обсiдають порiг)

      Коли б там швидше

      нам дверi вiдчинили, – ми голоднi!

      Мавка Я не пущу туди!

      Злидні То дай нам їсти!

      Мавка (з жахом)

      Нiчого я не маю…

      Злидні Дай калину

      оту, що носиш коло серця! Дай!

      Мавка Се кров моя!

      Злидні СКАЧАТЬ