Спаситель. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

      – Затишний заклад, – мовила Теа роззираючись. Ресторація добре проглядалася, столик стояв біля вікна, що виходило на вулицю. З прихованих динаміків лунала заледве чутна медитаційна музика у стилі нью-ейдж.

      – Я хотів повечеряти у надзвичайному оточенні, – відповів Юн, розгортаючи меню. – Що ти замовиш?

      Погляд Теа несміливо бігав рядками у меню.

      – Найперше замовлю води.

      Теа пила чимало води. Юн знав, що це мало якийсь стосунок до діабету та нирок.

      – Дійсно непростий вибір, – мовила вона. – Все видається смачним.

      – Але ж усе меню не з’їси.

      – Не з’їси.

      Юн ковтнув слину. Фраза вихопилась мимохіть. Він нишком глянув на Теа. Вона явно нічого не зауважила.

      Раптом вона підвела голову:

      – Власне, що ти мав на увазі?

      – Ти про що?

      – Щодо всього меню. Ти прагнув щось сказати, Юне. Я ж знаю тебе, що саме то було?

      Він знизав плечима:

      – Ми ж домовились, що ще до заручин все розповімо одне одному, хіба ні?

      – То й що?

      – Чи ти справді розповіла мені… все?

      Вона з досадою зітхнула:

      – Звісно, Юне. У мене ні з ким нічого такого не було. У тому сенсі.

      Утім, у погляді дівчини та на обличчі він зауважив дещо, чого раніше не помічав. Маленький м’яз коло кутика рота напружився, ніби бленда враз затулилася. І він не стримався:

      – З Робертом теж?

      – Що?

      – З Робертом. Я пригадую, як ви фліртували того першого літа в Естгорі.

      – Я мала чотирнадцять років, Юне.

      – То й що?

      Спочатку у її погляді проступила недовіра. Потім він ніби пішов усередину, згас, вона віддалилася від нього. Юн схопив її руку, нахилившись до неї, прошепотів:

      – Пробач мені, пробач, Теа. Я й сам не второпаю, що зі мною вдіялось. Я… забудьмо про моє питання, добре?

      – Що замовлятимете?

      Обидва глянули на офіціанта.

      – Свіжу спаржу на перекуску, – мовила Теа, віддаючи йому меню. – Й шатобріан з білими грибами на головну страву.

      – Чудовий вибір. Чи можу порадити вам прекрасне, до того ж годяще для цих страв, вино, яке ми щойно отримали?

      – Порадити ви можете, але я б залюбки випила води, – сяйливо посміхнулася Теа. – Багато.

      Юн глянув на неї, захоплюючись її вмінням приховувати власні почуття.

      Коли офіціант пішов геть, вона глянула на Юна:

      – Якщо вже ти скінчив допитувати мене, то що скажеш щодо себе самого?

      Юн криво посміхнувся, похитав головою.

      – У тебе ніколи не було дівчини. Навіть у Естгорі.

      – А знаєш, чому? – Юн накрив її руку своєю долонею.

      Вона похитала головою.

СКАЧАТЬ