Спаситель. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ напрочуд густа щетина. Вранці приходить у штаб-квартиру щойно поголений, як немовля, гладенький, а вже по обіді біла шкіра набуває сизого відтінку, й увечері він приходить на зібрання, поголившись вдруге.

      – Я пожартував, Рікарде, – усміхнувся Давид Екхоф.

      Мартіна знала, що жартував батько геть незлобливо. Лише часом був неспроможний зрозуміти, що командує людьми.

      – Звісно, – Рікард удавано посміхнувся. Нахилився до вікна. – Привіт, Мартіно!

      – Привіт, Рікарде, – привіталася вона, удаючи, ніби розглядає шкалу акумулятора.

      – Гадаю, ти спроможний мені прислужитися, – мовив командувач. – Останнім часом дороги дуже скуті кригою, а на моєму авто, попри те, що стоїть зимова ґума, вона непошипована. Я б самотужки змінив, але мені потрібно у «Сторожову Вежу»…

      – Знаю, – швидко промовив Рікард. – Вечерятимете з міністром соціального захисту. Сподіваємося, що збереться чимало журналістів. Я розмовляв з шефом прес-служби.

      Давид Екхоф стримано посміхнувся:

      – Втішно, що ти у курсі справ. Але річ у тім, що моє авто стоїть тут, у гаражі, й добре було б поставити пошиповану ґуму ще до того, як я повернуся. Збагнув?

      – Де вона? У багажнику?

      – Так. Але лише якщо не маєш нагальніших справ. Я саме телефонував Юнові, він казав, що має таку змогу…

      – Ні, ні, – захитав головою Рікард. – Я все зроблю. Не сумнівайтеся… теє, Давиде.

      – Певний?

      Рікард розгублено глянув на командувача.

      – Тобто?

      – Справді не маєш нагальніших справ?

      – Справді. Я радо. Полюбляю порпатися у машинах та…

      – Змінювати ґуму?

      У відповідь на широку усмішку командувача Рікард лише мовчки кивнув.

      Скло піднялося, автівка рушила, й Мартіна сказала батькові, що, як на неї, недобре так використовувати службове завзяття Рікарда.

      – Ти, певно, маєш на увазі покірність, – одказав батько. – Не хвилюйся, любонько, це всього лише перевірка.

      – Перевірка? Самовідданості? Чи страху перед авторитетом?

      – Останнє. – Командувач пирхнув. – Я балакав з Теа, Рікардовою сестрою, й вона мимохідь збовкнула, що Рікардові до завтра дуже кортить закінчити з бюджетом. Якщо так, він мав би залишити ґуму на Юна.

      – То й що? Рікард просто слухняний.

      – Так, слухняний і тямущий. Працелюбний та серйозний. Я лише переконуюсь, чи вдосталь у ньому непохитності та мужності, потрібних на важливій керівній посаді.

      – Всі кажуть, що посаду отримає Юн.

      Давид Екхоф ледве помітно посміхнувся, дивлячись на власні руки.

      – Он як. До речі, я ціную, що ти заступаєшся за Рікарда.

      Мартіна дивилася на дорогу, але відчувала на собі батьків погляд, коли він вів далі:

      – Ти ж знаєш, що наші родини пов’язані багаторічною дружбою. Вони добрі люди. СКАЧАТЬ