Спаситель. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вже настільки зруйновано, що про особистість важко вести мову. Потяг до наркотиків заступає решту всього.

      – Розумію, але я про те, яким він був… для людей, що близько з ним зналися…

      – Боюся, нічим у цьому вам не зараджу. Спитайте у його батька, на що обернувся його син як особистість. Він багато разів приходив сюди, забирав його. Та врешті-решт відступився. Пер почав поводитися вдома вкрай вороже, бо вони позамикали від нього всі цінні речі. Вони просили мене дивитися за хлопцем. Я відповіла, що ми зробимо все, на що спроможні, але дива обіцяти не можемо. Так і трапилось…

      Харрі глянув на дівчину. Її обличчя набуло звичного для соціальних працівників смиренного виразу.

      – Справжнісіньке пекло. – Харрі почухав литку.

      – Мабуть, треба самому бути наркоманом, щоб зрозуміти все до краю.

      – Я про життя його батьків.

      Мартіна промовчала. До сусіднього столика підійшов хлопець у драній надимнутій куртці. Відкривши прозорий пластиковий пакунок, витрусив купу сухого тютюну. Мабуть, добутого з сотень недопалків. Тютюн засипав і цигарковий папір, і чорні пальці непорушної постаті, що сиділа там.

      – Щасливого Різдва, – мовив хлопець і поплівся геть старечою ходою, властивою наркоманові.

      – То що ж лишилось незрозумілим? – спитала Мартіна.

      – Аналіз крові показав, що він не був під кайфом.

      – То й що?

      Харрі дивився за сусідній столик. Чоловік, що сидів там, відчайдушно силкувався скрутити цигарку, але пальці не слухались його. Рудою щокою покотилася сльоза.

      – Я знаю, що воно таке – бути під кайфом, – мовив Харрі. – Ви не чули бува, чи він комусь не заборгував грошей?

      – Ні. – Її відповідь була короткою й рішучою. Такою короткою та рішучою, що Харрі вгадав, якою буде відповідь на наступне питання.

      – Але ви, певно, могли б…

      – Ні, – не дала доказати вона. – Не можу я випитувати. Ці люди нікому не цікаві, й я тут для того, щоб допомагати їм, а не переслідувати.

      Харрі довго дивився на неї.

      – Маєте рацію. Даруйте, більше не питатиму.

      – Дякую.

      – Тільке одненьке останнє питання.

      – Гаразд.

      – Чи ви… – У голові промайнуло: дарма це я, схибив. – Чи ви повірите, коли я скажу, що мені вони не байдужі?

      – А чи варто?

      – Я ж розслідую обставини смерті людини, котру всі вважають безперечним самогубцем і яка всім байдужа.

      Вона мовчала.

      – Смачна у вас кава. – Харрі підвівся.

      – На здоров’я. Благослови вас Бог.

      – Дякую, – відповів Харрі й, на свій подив, відчув, що у нього палають вуха.

      Підійшовши до виходу, Харрі зупинився біля охоронця, озирнувся, але вона вже пішла. Охоронець у светрі з каптуром запропонував йому зелений пакунок з пайкою, але він, подякувавши, відмовився. Щільніше запнув пальто, вийшов на вулицю, де багряне призахідне сонце вже занурювалося у води Осло-фіорда, СКАЧАТЬ