Спаситель. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Харрі.

      – Чого хотіла та жінка?

      – Надати тобі інформацію. Її звати… – Халворсен попорпався у жовтих папірцях на столі. – Мартіна Екхоф.

      – Не знаюся з такою.

      – Зі «Сторожової Вежі».

      – А-а!

      – Вона казала, що попитала людей, і ніхто не чув, щоб Пер Голмен завинив кому-небудь гроші.

      – Невже? Мабуть, треба зателефонувати їй та спитати, чи немає новин.

      – Мені теж таке спало на думку, я спитав її телефон, але вона відповіла, що їй більше немає чого додати.

      – Гаразд. Добре. Пречудово.

      – Хіба? Чому тоді так захвилювався?

      Харрі, нахилившись, підняв пальто, але на вішалку не повісив, а знов нап’яв на себе.

      – А як же комісар…

      – Доведеться йому зачекати.

      Брама у контейнерному складі була розчинена, але табличка недвозначно сповіщала, що в’їзд заборонено й що стоянка розташована за межею території складу. Харрі почухав укушену литку, глянув на довгу прогалину між контейнерами й заїхав у ворота. Контора охоронця розташовувалась у будівлі, зведеній, як казарми, котру за останні три десятиріччя регулярно добудовували. Й то було недалеко від правди. Залишивши автівку біля входу, Харрі легко подолав останні кілька метрів.

      Поки він пояснював причину своєї появи та розповідав про вчорашню пригоду, охоронець сидів мовчки, відхилившись на спинку крісла, заклавши руки за голову, й жував сірника.

      Сірник – єдине, що рухалось на обличчі охоронця. Але, як видалось Харрі, коли він почув про двобій з собакою, на його губах промайнула посмішка.

      – Чорний метцнер, – мовив охоронець. – Родич родезійського риджбека. Тільки я маю такого у всій Норвегії. Чудовий охоронець пес. Ще й негавкітливий.

      – Це я зауважив.

      Сірник весело підскочив.

      – Метцнер – мисливський пес, він підкрадається до здобичі. Щоб не сполохати.

      – Себто ви кажете, що він хотів мене… з’їсти?

      – Ну так уже й з’їсти. – Охоронець не вдавався до подробиць й невиразно дивився на Харрі, охопивши потилицю сплетеними долонями. Харрі спало на думку, чи то у чоловіка завеликі руки, чи то голова замала.

      – Отже, у той час, як за нашими припущеннями, було убито Пера Голмена, ви нічого не бачили й не чули?

      – Убито?

      – Коли він застрелився. Нічого не бачили й не чули?

      – Взимку охорона сидить у будівлі. А метцнер, як я вже згадував, пес негавкітливий.

      – Чи слушно це? Я про те, що пес не здіймає тривогу?

      Охоронець знизав плечима:

      – Він робить свою справу, а ми сидимо у теплі.

      – Але пес не знайшов Пера Голмена, коли той проліз на склад.

      – Ділянка складу чималенька.

      – А згодом?

      – Ви про труп? Але ж тіло задубіло на камінь. Та й мерцями метцнер не цікавиться, він бере живу здобич.

      Харрі СКАЧАТЬ