Спаситель. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зі шприцом та пакетиком героїну, Голмене. Він не міг застрелитися. Через те, що найважливішим для нього був наркотик. Над усе… навіть над…

      – …смерть. – Біргер Голмен сидів, обхопивши голову руками, але голос у нього лунав виразно. – Отже, ви вважаєте, що мого сина вбили. Чому?

      – Сподіваюся, ви нам поясните.

      Біргер Голмен не відповів.

      – Бо він погрожував їй? – спитав Харрі. – Бо треба убезпечити дружині спокій?

      Голмен підняв голову.

      – Ви про що?

      – Упевнений, що ви тинялися неподалік Плати, чекаючи. А коли він явився й придбав дозу, пішли за ним слідом. На склад контейнерів. Адже він ночував саме там, коли не мав іншого прихистку.

      – Я про це нічого не знаю. Це нечувано, я…

      – Та знали ви, знали. Я показав охоронцеві світлину, й він упізнав чоловіка, про якого я спитав.

      – Пера?

      – Ні, вас. Ви приходили туди улітку. Питали, чи можна пошукати сина у порожніх контейнерах.

      Голмен не зводив з Харрі очей, а той вів далі:

      – Ви незле все спланували. Обценьки, щоб дістатися на склад, порожній контейнер – цілком придатне для наркомана місце, щоб звести рахунки з життям, та ще й ніхто не зауважить та не почує, як ви стрілятимете. Із пістолета, який, як підтвердить мати Пера, був при її синові.

      Халворсен не зводив погляду з Біргера Голмена, тримався напоготові, але той навіть не намагався що-небудь робити. Він лише голосно дихав носом, дивився у порожнечу, почісуючи передпліччя.

      – Ви нічого не доведете, – відповів Голмен, наче аж із жалем.

      Харрі розвів руками. У тиші, що раптом спала, залунало дзеленчання дзвіночків з вулиці.

      – А що, свербить? Несила терпіти?

      – Та пусте.

      – Можна глянути просто тут, а можна у відділку. Обирайте, Голмене.

      Дзвіночки лунали щомить голосніше. Сани? У центрі міста? Халворсен мав невідступне передчуття, що ось-ось пролунає вибух.

      – Гаразд, – згодився Голмен, розстібаючи сорочку й закочуючи рукав.

      На білому волохатому передпліччі виднілися дві малесенькі зашкарублі вавки. А шкіра навколо набула яскраво-червоного забарвлення.

      – Поверніть руку, – попросив Харрі.

      Така сама вавка, але однісінька, була з внутрішнього боку передпліччя.

      – Страшенно сверблять собачі укуси, еге ж? – мовив Харрі. – А надто за десять-чотирнадцять днів, коли починають затягуватися. Таке мені лікар у травмопункті сказав, застерігши, щоб не розчісував вавок. Не варто б і вам розчісувати, Голмене.

      Голмен порожнім поглядом дивився на власну руку.

      – Справді?

      – Три дірочки від зубів. Прислужившись зліпком щелепи, ми, Голмене, доведемо, який саме собака вкусив вас на контейнерному складі. Сподіваюся, ви легко відбилися.

      Голмен захитав головою:

      – Я не хотів… Я лише СКАЧАТЬ