Знедолені. Виктор Гюго

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ негайно послав іще триста франків і написав: «Якомога скоріше привозьте Козетту».

      – Христе-Боже! – сказав Тенардьє. – Дитину відпускати не слід.

      А тим часом Фантіна не одужувала. Вона й далі лежала в лікарні.

      Спочатку сестри з відразою поставилися до «дівки, яку їм доручили доглядати». Та вже через кілька днів Фантіна їх обеззброїла. Вона розмовляла з лагідним смиренням, а її материнські почуття зворушили б хоч кого. Одного дня сестри почули, як вона в гарячковому маренні говорила:

      – Я була грішницею, та Господь простить мене. Адже я грішила тільки заради своєї дівчинки. Я відчую на собі благословення Боже, коли Козетта буде зі мною. Вона янгол, мої любі сестри. У цьому віці крильця ще не відпадають.

      Пан Мадлен заходив провідати її двічі на день, і щоразу вона запитувала:

      – Скоро я побачу свою Козетту?

      – Може, й завтра, – відповідав він. – Її ось-ось привезуть.

      Бліде обличчя матері променилося радістю.

      – О, яка я буду щаслива! – казала вона.

      Фантіна все не одужувала. Навпаки, її стан погіршувався з тижня на тиждень. Ота грудка снігу, вкинута між голі лопатки, різко прискорила розвиток хвороби, яка жевріла в ній уже кілька років.

      Якось лікар вислухав Фантіну й похитав головою.

      – Ну що? – запитав Мадлен.

      – У неї, здається, є дитина, яку вона хоче бачити? – і собі запитав лікар.

      – Так.

      – Тоді покваптеся її привезти.

      Мадлен здригнувся.

      – Що сказав лікар? – спитала в нього Фантіна.

      Мадлен присилував себе всміхнутися.

      – Він сказав, щоб скоріше привезли вашу дитину. Що це поверне вам здоров’я.

      – О, це правда! І чому ті Тенардьє досі не привезли моєї дівчинки? Хоч би скоріше вона приїхала! Тоді нарешті я буду щаслива!

      Тенардьє тим часом «не відпускав дитини» і вигадував для цього сотні причин. То Козетта не зовсім здорова, щоб їхати взимку, то сам він надто заклопотаний, і таке інше, і таке інше.

      – Я пошлю когось по Козетту, – сказав Мадлен. – А як треба буде, поїду сам.

      І під диктовку Фантіни він написав листа, якого вона підписала.

      «Шановний пане Тенардьє! Передайте Козетту особі, яка пред’явить цього листа. Вам оплатять усі дрібні видатки.

      З повагою.

Фантіна».

      А тим часом сталася одна важлива подія. Хоч би як старанно обтісували ми таємничу брилу, яку називаємо своїм життям, чорний прожилок долі проступить на ній завжди.

      2. Як «Жан» може перетворитися на «Шан»

      Якось уранці Мадлен сидів у своєму кабінеті, даючи лад найневідкладнішим справам мерії на випадок, якби довелося поїхати до Монфермея, коли йому доповіли, що поліційний наглядач Жавер бажає говорити з паном мером. Почувши це ім’я, Мадлен не міг заглушити в собі неприємне СКАЧАТЬ