Знедолені. Виктор Гюго

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ різці? – спитала Фантіна. – Звідки вони у мене?

      – Різці, – відповів ескулап-дантист, – це передні зуби, два верхні.

      – Який жах! – вигукнула Фантіна.

      – Два наполеондори! – прошамкотіла якась беззуба баба. – Ото щастить людям!

      Фантіна втекла, затикаючи вуха пальцями, щоб не чути хрипкого голосу мандрівного зубодера, який гукав їй навздогін:

      – Поміркуйте, кралечко! Два наполеондори – це чималі гроші. Якщо надумаєтесь, приходьте ввечері до заїзду «Срібна палуба», я буду там.

      Фантіна повернулась додому і, трусячись від люті, розповіла про все своїй старенькій сусідці:

      – Ви собі уявляєте? Який нелюд! І дозволяють же таким їздити по країні! Видерти мої передні зуби! Волосся відростає – але зуби! Краще я стрибну з п’ятого поверху на тротуар! Він сказав мені, що буде ввечері в «Срібній палубі».

      – І скільки він запропонував тобі? – спитала Маргарита.

      – Два наполеондори.

      – Це сорок франків.

      – Так, – сказала Фантіна, – це сорок франків.

      Вона замислилась і взялася за своє шитво. Через чверть години вона поклала голку і вийшла на сходи перечитати листа від Тенардьє.

      Повернувшись, вона запитала в Маргарити, що шила поруч із нею:

      – Що таке висипна пропасниця?

      – Це така хвороба, – відповіла стара.

      – І багато треба ліків, щоб вилікуватись від неї?

      – О, дуже багато.

      – А ця хвороба чіпляється до дітей?

      – До дітей якраз найчастіше.

      – А від неї помирають?

      – Скільки завгодно, – сказала Маргарита.

      Фантіна знову вийшла на сходи перечитати листа.

      Увечері вона пішла з дому; бачили, як вона звернула на Паризьку вулицю, де були заїзди.

      Наступного ранку Маргарита ще вдосвіта зайшла в кімнату Фантіни, бо вони працювали разом, щоб не палити зайвої свічки. Фантіна сиділа на своєму ліжку, бліда, заціпеніла. Вона не лягала спати. Капелюшок упав їй на коліна. Свічка горіла всю ніч, і від неї лишився куций недогарок.

      Маргарита стала, мов укопана, приголомшена цим неймовірним марнотратством.

      – Господи! – вигукнула вона. – Свічка майже згоріла! Певно, сталося щось жахливе.

      Фантіна повернула до старої свою стрижену голову. Від учорашнього дня вона постаріла на десять років.

      – Ісусе! – мовила Маргарита. – Що з тобою, Фантіно?

      – Нічого особливого, – відповіла та. – Навпаки, все гаразд. Тепер моя дитина не помре від тієї жахливої хвороби.

      І вона показала старій два наполеондори, що сяяли на столі.

      – Христе-Боже! – вигукнула Маргарита. – Скільки грошей! Де ти їх узяла?

      – Дістала, – відповіла Фантіна.

      І вона посміхнулася. То була крива посмішка. Рожева слина блищала в кутиках губ, а в роті зяяла чорна СКАЧАТЬ