.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не підготувала. Йому було байдуже, бо він усе одно наказав ставати за трибуну. Мені довелося розповідати про піраміду потреб за Маслоу. Спочатку було просто, бо сама тема не така вже й складна. Проте коли мова зайшла про соціальні потреби, то відчула сльози в очах і клубок у горлі.

      – Друзі й сім’я – одна з важливих людських потреб. Усі ми потребуємо простого спілкування, хочемо відчувати підтримку, любов, – ледве змогла вимовити я. – Наступна – потреба в повазі…

      – Зачекайте, – урвав мене викладач. – Ви не розкрили нам тему сім’ї та дружби.

      – Ну, там же все просто. – Я спробувала уникнути цієї розмови.

      – Добре, от скажіть мені, – він надто пильно подивився на мене, – чи важлива вам думка ваших близьких? Чи хочеться вам розповідати їм про свої проблеми, ділитися з ними таємницями? Чи, може, ви гадаєте, що людині це все не так і потрібно і що взагалі самотність – теж непогано?

      – Я вважаю, що людині потрібно відчувати підтримку, тому спілкування – дуже важлива потреба, – відповіла я, прагнучи перейти до іншої теми.

      – Які у вас взаємини з батьками? – запитав він. Мене ніби вдарили.

      – Вибачте? – Я здивовано подивилася на нього. – Яке це має значення?

      – Наприклад, щоб краще зрозуміти цю тему.

      – Я і так добре її розумію, тому це ваше запитання недоречне, – роздратовано заперечила я. Викладач кивнув, наче дістав відповідь на якесь своє запитання.

      – Гаразд, сідайте на своє місце.

      До кінця пари я ледве трималася, хотілося якнайшвидше звідти втекти. Та я навіть не встигла зібрати речі, коли почула його прямий наказ підійти. Усі вже розходилися. Я зупинилися біля викладача, чекаючи, коли він заговорить. Остап Сергійович поглянув на мене, витягнув якийсь папірець із кишені й почав щось писати на ньому.

      – Бачу, у тебе є проблема, і це чомусь зломило тебе.

      – Зі мною все гаразд, – заперечила я, хоча мій голос тремтів. – Я в нормі.

      – Ці тренінги я проводжу декілька разів на тиждень. – Він простягнув мені якусь візитку. – Одне відвідування перекриває один твій пропуск.

      – Навіщо це? Мені непотрібна допомога!

      – Потрібна, я бачу.

      Він нічого більше не сказав, просто пішов. Я поглянула на візитку й на звороті прочитала: «P. S. Я навчу тебе знову жити».

      Розділ 4

      Я прийшла додому й сіла на ліжко, роздивляючись візитку. Хіба мені потрібна допомога? Я ж нормальна адекватна людина. Так, трохи зломлена й більше схожа на якусь пластмасову ляльку, але це і є я справжня. Бо іншою вже ніколи не буду. Та життєрадісна, закохана, щаслива Марта пішла разом із ними в холодну землю, а я просто існую в цьому образі, приховуючи свої смуток і біль.

      – «Я навчу тебе знову жити»… – тихо прочитала я, а потім просто зім’яла цю візитку й кинула кудись у кут кімнати. – Мені непотрібна допомога… Непотрібна… Я нормальна! Нормальна!

      Мої руки затремтіли, а на очах з’явилися СКАЧАТЬ