P.S. Я навчу тебе знову…. Ксана Рейлі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ часто. Ну то як, ви раді?

      Більшість дівчат, напевно, зраділи, але тільки не я. Геть не уявляла, як стерпіти його стільки часу. Добре, що хоч цього семестру у нас залік, а там, може, і його замінять на когось більш адекватного.

      Розділ 3

      – Так, я бачу, як ви зраділи, – сказав викладач і зняв свою куртку.

      Він повісив її на спинку стільця, а сам зупинився біля першої парти та сперся на неї. Деякі дівчата вражено ахнули. Тепер я розуміла, чому вони сиділи за першими партами, – аж ніяк не через цікаву лекцію. Їх вабив той гарний суб’єкт.

      – У деканаті вирішили розбити наш предмет на дві частини. Тобто цей семестр буде присвячено лише психології особистості, а наступний – соціуму. Наприкінці грудня вас чекатиме залік, а вже в червні буде письмово-усний іспит. Я просто обожнюю розмовляти зі студентами. – Він широко усміхнувся та склав руки на грудях. – Записуйте, тема нашої сьогоднішньої лекції – «Ціннісно-мотиваційна сфера особистості». Отже, у кожного з нас є певні потреби, цілі та мрії, але нічого неможливо досягнути просто так. Завжди потрібно багато працювати. Та дуже часто людина втрачає бажання чи натхнення. Із творчою особистістю таке стається частіше. У такому разі потрібен певний мотиваційний поштовх, щось таке, що спонукало б цю людину працювати ще більше, краще й у підсумку отримати все омріяне. За різних потреб – різні мотиви. Мотивів може бути не один і не два, а багато. Усі вони формують одну велику стійку мотиваційну сферу. Одні мотиви можуть бути домінантними, доволі стійкими, власне формуючи цю сферу. Як ви гадаєте, мотив – це лише складова нашої діяльності чи щось геть інше? Можливо, навіть важливий компонент чогось?

      Я уважно слухала викладача й насправді була вражена. Те, як просто він розповідав, змушувало відкинути всі думки та просто слухати, щоб не проґавити жодного слова. Якась дівчина вирішила похизуватися своїми знаннями й почала активно відповідати на його запитання. Щоправда, мало вірилося, що вона щось у тому тямить. Потім Остап Сергійович накреслив на дошці піраміду потреб за Маслоу. Він усе роз’яснював, а студенти уважно слухали. Я вперше помітила, що ніхто не дивився в телефон. Винятковий рівень професіоналізму викладача, ще й такого молодого. Скільки йому? Я швидко похитала головою, бо чомусь почала думати геть не про те, про що треба було.

      Пара пролетіла як мить, і я дійсно почувалася інакше. Якось легше… Ця мотиваційна тема дала мені якийсь дивний поштовх. Може, я даремно гублю себе?

      Наступним було семінарське заняття з політичної психології, яке вів той же викладач, що і минулого разу. Він знову всю пару проговорив, а оцінки поставив лише тим, хто сказав кілька слів. Так, рівень нашої освіти зростає. Шкода тільки, що не в той бік.

      – Ідеш із нами на каву? – запитала мене Ярина після семінарського заняття. Виявилося, що ми з нею ще й в одній групі.

      – Ні, дякую, – сказала я й узяла свою сумочку.

      – Ну гаразд, – тихо мовила вона й пішла собі з Оленою – дівчиною, з якою вони завжди були разом.

      Напевно, дівчата дружили СКАЧАТЬ