P.S. Я навчу тебе знову…. Ксана Рейлі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ б ви переставити мені оцінку? Я ж уже пройшла цей курс, тому не бачу сенсу…

      – Сенс є завжди, – різко перервав він і зупинився.

      Усю його легкість раптово змінили серйозність і якийсь холод. Дивно, як він змінився за мить. Чоловік подивився на мене своїми темними очима, і я чомусь напружилася.

      – Я не впевнений, що попередній викладач подавав інформацію краще за мене, – мовив Остап Сергійович, і я здивувалася такій самовпевненості. – Донедавна я теж був студентом, і у мене теж викладав Микола Іванович. Тож я знаю, як він виставляє бали. Сумніваюся у ваших блискучих знаннях. Мушу поцікавитися: який бал стоїть у вашій заліковій книжці?

      – П’ять, – відповіла я, уважно поглянувши на нього.

      – І ви хочете, щоб я ось так просто переставив вам п’ятірку? – Він підняв одну брову й усміхнувся. – Напевно, ви не помітили, але я не з таких викладачів. Зустрінемось у четвер на парі, Білецька.

      Чоловік просто розвернувся й пішов. Я оторопіло витріщилася йому вслід. От же ж! Захотілося викричати йому все, але я стрималася, міцно стиснувши зуби. Нічого, я покажу йому, що щось усе ж знаю й заслуговую на п’ятірку.

      Вихідні промайнули, як завжди. Спочатку я роздивлялася фотографії. Наринули спогади, я не витримала й укотре заплакала. Як же залежить свідомість від реальності! Спогади були надто болісними, а усвідомлення, що жодна моя мрія не здійсниться, ще більше гнітило.

      Університет допомагав хоча б ненадовго про це забути. Щодня я йшла туди з надією, що колись щось зміниться, але поверталася додому в розпачі. Сподівалася, що моє життя заграє новими барвами, але біль чомусь постійно нагадував про себе. Мені хотілося щось змінити, але через невідомість, у якій перебувала, просто не знала, з чого почати.

      У четвер я вийшла з дому раніше, адже за розкладом першою була пара в Ковальчука, а отже, не варто було запізнюватися.

      Дорогою забігла в кав’ярню й подивилася на годинник. До першої пари залишалося ще пів години.

      – Доброго ранку! – усміхнувся до мене Рома. – Вам як завжди?

      – Доброго ранку! – Я поглянула на нього, а потім на дошку, де було написано назви різних кавових напоїв. – А знаєте, сьогодні я хочу щось інше.

      – Гм, чудово. – Хлопець виглядав дещо здивованим. – Що саме?

      – Щось подібне, але зовсім інше. Щоб без кавової гіркоти, лише з приємним посмаком, і щоб солодко, гаразд?

      – Гаразд, тоді я приготую для вас каву за таємним рецептом. – Він підморгнув мені, а я лише кивнула у відповідь і сіла за один зі столиків.

      Уже за декілька хвилин хлопець приніс мені напій, і я задоволено усміхнулася, зробивши ковток. Було дійсно смачно, легко, солодко. Так, як я й хотіла. Без гіркоти, якої без того вистачає в цій реальності. В кав’ярні було доволі людно, але всі брали каву переважно із собою. Я, напевно, теж так зробила б, але той викладач не дозволяв пити напої під час пари. Дивно, адже законодавство такої заборони не передбачало.

      – Як же чудово, що ви вирішили СКАЧАТЬ