Солодка печаль. Дэвид Николс
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Солодка печаль - Дэвид Николс страница 14

СКАЧАТЬ знову знизав плечима…

      – Тобто якщо порівнювати з Етвуд або Ле Ґуїн…

      …бо якщо вона зібралася говорити про літературу, то я міг із тим самим успіхом штовхнути її в кущ і втекти.

      – Отже. Про що вона?

      «Чарлі, ти можеш щось розповісти класові про намір автора в цьому абзаці? Своїми словами, будь ласка».

      – Про одного чоловіка, ветерана війни, якого викрали інопланетяни, і тепер він в інопланетному зоопарку, але постійно повертається у спогадах до сцен із війни, де він у полоні…

      «Так, це сама дія, але про що вона каже? Продовжуй, Чарлі, будь ласка».

      – Але це також про війну, і про бомбардування Дрездена, і така собі фатальність – не фатальність, гм, фаталізм? – щодо того, чи важливе життя, або чи свобода волі – це омана, ілюзія. Тобто твір, звісно, жахливий, про смерть і про війну, та водночас кумедний.

      – До-обре. Таки справді трохи схоже на хлоп’ячу книжку.

      «Добери кращі слова».

      – Сюрреалістична! Ось яка вона. І справді добра.

      «Дякую, Чарлі, сідай, будь ласка».

      – До-обре, – промовила вона. – Добре. Зазвичай, коли люди кажуть «інопланетний зоопарк», я вимикаюся, але цю, мабуть, прочитаю. А ти читав…

      – Ні, але кіно дивився.

      Вона скоса глянула на мене.

      – Жартую, я лише хотів сказати, що небагато читаю. Я не бозна-який читач.

      – Що ж, – мовила вона, – це добре, – а потім, наче тут був якийсь зв’язок: – У якій школі навчаєшся?

      Це було нудне, але законне запитання, і я подумав, що найкраще буде бовкнути:

      – Щойно закінчив Мертон-Ґрейндж.

      Сказав і дивився, очікуючи типових емоцій, виразу обличчя, немов призначеного для тих, хто каже, що тільки-но вийшов із в’язниці. Правду кажучи, я і тіні цього не помітив, та все ж відчув наплив роздратування.

      – А ти із Четсборна, так?

      Вона заклала гривку за вухо й розсміялася.

      – Як ти здогадався?

      Тому що діти із Четсборна – пафосні богемні наркомани, хіпі. Діти із Четсборна ходять до школи у власному одязі, тобто у вінтажних сукнях із квітковим візерунком та іронічних футболках, які наштампували самі собі вдома. Діти із Четсборна розумні та слиньки – слиньки, бо розумні, вся школа складається із самих старост, які поїдають вегетаріанську печеню із саморобних горняток на меблях, що їх змайстрували з переробленої деревини. Агенти з нерухомості розхвалюють включення житла до району цієї школи ще до того, як згадують кількість спалень, і впливовість, упевненість, крутість можна колами позначати на його мапі, мов радіаційні зони. Пройдіться цими вулицями ввечері влітку – і ви почуєте, як скрипка, віолончель і класична гітара перегукуються між собою на рівні восьмого класу. З усіх наших племінних інстинктів, понад вірність команді або ярлику політичної партії, найсильнішою була вірність школі, і навіть якщо ми ненавиділи цей заклад, зв’язок із ним лишався невитравний, як татуювання. Менше з тим, я вже сумував за короткими митями до того, як ми увійшли в ролі хлопця з Мертон-Ґрейндж і дівчини із Четсборна.

СКАЧАТЬ