Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше. Стефан Цвейг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ схильності і антипатії), він гнівно відвертався, якщо відвідувач вимовляв ім’я Ґете. Він пережив розчарування, спробуване й іншими німецькими поетами того часу, – те розчарування, яке Грільпарцер, холодний у почуттях і вміло приховуючий свої думки, висловив з повною виразністю: «Ґете звернувся до науки, у пишноті свого квієнтизму вимагав тільки помірного – і скінчився, тоді як у мені палали всі смолоскипи уяви». Навіть наймудріший виявився недостатньо мудрим, щоб, наближаючись до старості, зрозуміти, що надлишок і юність – єдині.

      Отже, ставлення Гельдерліна до Ґете неприродне: воно могло б стати фатальним, якби Гельдерлін із властивим йому смиренням послухав порад Ґете, знизив свою вроджену міру, якби він слухняно налаштував себе на ідилічний, буколічний лад; тому його опір Ґете є самозахистом у вищому сенсі. Але справжньою трагедією і бурею, що потрясла найглибші корені його буття, було його ставлення до Шиллера, бо тут люблячий мусив утвердити себе на противагу улюбленому, творіння – протиставити себе творцеві, учень – вчителю. Схиляння перед Шиллером було фундаментом його світосприйняття; тому глибоке потрясіння, яке відчуває його вразлива психіка під впливом нерішучості, холодності і сумнівів Шиллера, загрожує зруйнувати весь його світ. Але це взаємне нерозуміння між Шиллером і Гельдерліном – явище високого етичного порядку, і любовний опір, хворобливість неминучого розриву дозволяє порівняти його лише з відходом Ніцше від Вагнера. І тут учень кидає вчителя заради ідеї і зберігає високу вірність, вірність ідеалу, жертвуючи вірністю звичайної покори. Насправді Гельдерлін залишається більш вірним Шиллеру, ніж Шиллер сам собі.

      Справді, Шиллер у ту пору ще вільно володіє своїм творчим духом, ще гримить, проникаючи в серце німецького народу, незрівнянний пафос його промови, – але все ж охолодження до чуттєвого світу і тяжіння до абстрактного мислення, втрата молодості у хворобливого, прикутого до кімнати і крісла поета відбулася раніше, ніж у старшого Ґете. Несправедливо було б сказати, що ентузіазм Шиллера випарувався або зменшився, – але він теоретизувався; бурхлива, бентежно-мрійлива сила Шиллера-тираноборця кристалізується в «методику ідеалізму»; полум’яна душа перетворюється в полум’яну мову, віра – в усвідомлений оптимізм, що відкриває шлях до буржуазного, ручного німецького лібералізму. Шиллер переживає переважно розумом, а вже не всією «неподільністю» особистості (якої вимагає Гельдерлін), не напруженням усіх життєвих сил. І дивним мав здатися цій чесній, досягшій ясності людині той час, коли вперше постав перед ним Гельдерлін. Бо Гельдерлін є справжнім його творінням: Гельдерлін запозичив у нього не тільки форму вірша і загальний напрямок, – все його мислення протягом багатьох років підживлюється винятково ідеями Шиллера, його вірою в удосконалення людства. Він є його поетичним твором, продуктом його уяви так само, як інші юні мрійники, як маркіз Поза і Макс Пікколоміні: він пізнає СКАЧАТЬ