Листи до Феліції (1913). Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щось, попри всі страждання і занепокоєння, поверхнево радісне. – Кохана, аби Ти завтра з’явилася мені в цій страшній конторі!

      Франц

Ніч з 24-го на 25 січня 1913 р.

      Такою розлюченою я Тебе не бачив, як через цю тітку Клару. Яка Ти гарна! Як я Тебе люблю! Тітка Клара, звичайно, баба дивна, і що вона навчена таких думок, їй, мабуть, важко залишити дочку в провінційному театрі. Я не знайомий з Твоїм братом, бо не був на весіллі Софі, можливо, не тому, що я не встиг (часу я не мав тільки, коли мене просили зробити щось інше, але в іншому випадку я знав, що не дам собі ради з невдачею і надлишком часу), але лише з тієї простої причини, що я боявся незнайомих людей. Утім, я стояв біля входу в храм і згодом дізнався, що дівчина, з якою ходив Отто Брод і про яку нічого не пригадую, окрім того, що у неї була незвичайна неоковирна шапка, напхом напхана білими квітами, і вона величалася, наче якась актриса. Шкода, що я не був на тому весіллі! Я, можливо, розмовляв з вашим братом, і, звичайно, навіть під час найнезначнішої розмови сталося б щось, про що я пам’ятаю сьогодні, і це можна було б сприймати як передбачення того значення, яке Ти, невідома сестра, отримала за мене. Знаки знай з’являються, все наповнене знаками, але ми їх помічаємо лише тоді, коли на них натрапляємо.

      Ви добре захищаєте свою їжу (коли я вранці вперше прочитав лист, мені здалося, що я усмак кусаю Твої так гарно намащені скибочки і з’їдаю їх, і, можливо, сьорбаю легкий чай з лимоном, яким я колись наквашувався), але Ти не уласкавлюєш мене, кохана. Якщо я дозволяю вам ковбаски, холодні закуски тощо, через мою велику любов до вас і через те, що така переміна не здається мені гарною, доброю чи корисною, то чаю я люблю пити багато, надто ж регулярно. І Ти теж захищаєш його, як усі люди захищають отруту, до якої звикли: Ти кажеш, що чай не такий уже міцний, як Ти відповіла б своїй мамі, – коли, передаючи цього листа, вона називає наше листування Твоїм крахом, – що Ти легко його переносиш. Але чи не помиляєшся Ти на чаї? (Про листування я не кажу, бо цю отруту, якщо вона має бути такою, я маю влити в Тебе, тут я собі з цим не годен дати раду.) Пий його, можливо, трохи рідше. Але, щоправда, потім я чую, як Твоя мама запитує: «Що це знов за новина?» – і більше не наважується радити. Гарної неділі! І трохи відпочинку!

      Франц

      Зараз я закінчив листа, це вже досить пізно, але я повинен іще дещо сказати. Перш за все звинувачення в тому, що Ти не довірила мені покликати Твою сестру. Я з гордістю почав читати згаданий фрагмент листа, і робився чимраз менше і менше, що далі я читав. У наступному листі я дізнався, що надії у мене немає і що замовлення вже виконано. Як же Ти можеш мене стидати? Хіба Ти не знаєш, що думка про те, що Ти можеш щось зробити для себе, може наділити мене дотепністю і що я забезпечив би відправлення швидко та ідеально? Втіха від того, що можна зробити Тобі послугу, вдесятеро перевищила б усі зусилля.

      Звичайно, я дуже хотів би побачити світлину маленької, але я також повинен знати, з ким я живу в медальйоні і що це за людинка, яка має таке СКАЧАТЬ