Листи до Феліції (1913). Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ все ще застуджений – вірніше, власне навіть не застуджений, але відчуваю весь час, можливо здебільшого тільки від іпохондрії, якийсь неприємний холод по всій спині, немов на мене, куди б я не повернувся і де б не стояв, спрямована цівка холодної води. Ось і зараз, коли пишу, теж – просто чортівня якась.

      У подібному стані ніщо не здатне потішити людину сильніше, ніж лист з такими непомірними претензіями, який я отримав сьогодні від Штьоссля. Він і про книгу мою [Споглядання] відгукується, але з таким нерозумінням, що на якусь мить я навіть подумав, може, книга моя і справді хороша, якщо вже вона такого проникливого і досвідченого літератора здатна підбити на помилки, які щодо книг я вважав взагалі немислимими, хіба що по відношенню до живих людей – живих і тому багатозначних. Єдиним поясненням залишається, що книгу він прочитав побіжно або місцями або (що, втім, при тому відчутті правдивості і надійності, яке в будь-якому слові і жесті навіює весь його вигляд, малоймовірно) не читав зовсім. Переписую для Тебе відповідне місце, бо ж письмо у нього геть нечітке, і навіть якщо Ти після багатьох зусиль вирішиш, що все розібрала, напевно багато прочитаєш невірно. Він пише: «Вашу книгу, так само вдалу як внутрішньо, так і зовні, я прочитав відразу ж і залпом, вельми потішившись легкою і проникливою вивіреністю цих маленьких пам’ятників короткою, але великою миттєвістю. За всім відчувається якийсь особливо доречний, так би мовити, розчинений у глибині душі гумор – точно, якби доб- ре виспавшись вночі, прийнявши освіжаючу ванну й одягнувшись у все чисте, ви зустріли ясний сонячний день в радісному очікуванні і з почуттям невимовної бадьорості повсьому тілі. Гумор прекрасного внутрішнього самопочуття. А де ж краще передумови для автора, нема прекраснішої за нього заруки, ніж цей найчистіший душевний настрій його перших речей». До цього міркування залишається тільки додати – я прогавив зробити це із самого початку, – що загалом книга йому не подобається, що при мінливості його вдачі легко було передбачити. До речі, лист цей якнайкраще поєднується з сьогодні надрукованою, надміру хвальною рецензією[42], де сказано, що в книзі безроздільно панує скорбота.

      Сьогодні ввечері прийшла Софі [Фрідманн], якби у мене не було цієї залитої холодним потом спини і «гумору мого власного доброго стану», я б хотів зійти з нею з потяга. Якби у мене не було жодних новин від Вас, я б бачив кілька очей, які бачили Вас тижнями, Ваше ім’я, безумовно, було б згадано, і якби вся справа звелася до короткої поїздки на електриці, було б добре. Але на наступному тижні я хочу її осадити, і якщо я не чув від Вас про Ваше перебування у Вроцлаві, незважаючи на обіцянки, я хочу змусити її поговорити. Кохана, який це замінник для Вас? Я приймаю чутки, промови, згадки, спогади замість Ваших, і так це й залишається.

      Щоб не залишати Тебе одну з Твоїми судовими позовами, я в понеділок теж їду на суд, знову в Ляйтмеріці. До чого ж не хочеться! Але цього разу хоч ніякій моїй історії ця поїздка не завадить. Але я б вважав СКАЧАТЬ