Вальдшнепи. Микола Хвильовий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ недавно познайомився? Знаєш, я не чекала від тебе такої хоробрости!.. Чи, може, ти мене прийняв за баришню легкої поведінки? Ну?.. Чого ж ти мовчиш?

      – Пробач мені! – ледве промовив Карамазов. – Я це зовсім несподівано зробив.

      Аґлая поправила своє рожеве плаття, підвелася з канапи й сказала:

      – А що буде, як я розповім про це Ганні? Ну?

      Дмитрій не відповів. Тоді Аґлая підійшла до нього і взяла його обличчя в свої руки:

      – Ну, нічого, – сказала вона. – Я на тебе не ображаюсь. Більше того – скажу одверто – мені навіть приємно було, що ти вкусив мене. Я переконалась, що ти є такий палкий, яким намалювала тебе моя уява. Чуєш?.. Я не ображаюсь!

      Карамазову прийшла мисль, що дівчина просто жартує з ним. Вона, мабуть, і справді не проти того, щоб він узяв її, але він, Карамазов, страшенно мамулуватий мужчина й не знає, як поводитись із такими цікавими жінками. Треба бути більш рішучим, впертим, і все буде гарно. Він узяв її руку й спитав:

      – Ти дозволяєш мені говорити з тобою так, як я того хочу?

      – Будь ласка! – кинула Аґлая, не одриваючи очей від його обличчя. – Що ти думаєш мені сказати?

      Дмитрій підійшов до вікна. За вікном в абрикосовому саду щось кричала хазяйка подвір’я, й над одною з ваз дзижчала муха. На ліву віконницю сів єгипетський голуб і протуркотів своє ласкаве «супруг».

      – Ну, я тебе слухаю, – сказала Аґлая. – Як ти там хочеш говорити зі мною?

      – Бачиш, – почав мамулувато Карамазов і почервонів. – Я страшенно хотів би мати… тебе.

      Аґлая засвистіла. Боже мій, як їй не свистіти, коли Дмитрій такий без кінця наївний. Що значить «мати»? Чи не думає він, що вона так і кинеться йому в обійми? Ні, це зовсім не серйозно! І коли б хтось інший сказав так, вона б зуміла реагувати. Але йому вона радить тільки покинути свою «карамазовщину» й поважати себе і її.

      – Ти зрозумів мене? – сказала вона, кінчаючи. – Ну, говори ж, Дімі?

      Він нічого не відповів і мовчки дивився кудись у простір. Він почував себе дуже ніяково. Так пройшло кілька секунд. Але от раптом він зареготав сильним і цілком природним реготом.

      – Знаєш, що, – промовив він. – Дозволь мені поцілувати твою голову.

      Аґлая із зацікавленням подивилась на нього. Вона знову взяла в долоні його обличчя й промовила ласкавим, майже матернім голосом:

      – Поцілувати мені голову?.. І цього не треба робити.

      – Клянусь тобі, – раптом скрикнув Карамазов. – Клянусь тобі, що в мене й тіні не залишилось поганого почуття до тебе.

      – Я дуже рада, – сказала Аґлая. – Я вірю. Dante avait bien raison de dire que l’Enfer est pavè de bonnes rèsolutions[13]. Але я дозволю тобі це зробити тільки тоді, коли трапиться те, про що я зараз думаю…

      – А про що ти зараз думаєш?

      – Дімі, не треба бути таким наївним, а то я зовсім розчаруюсь у тобі. Ти зараз дуже подібний до свого друга Вовчика.

      Аґлая підійшла до глечика з абрикосовою водою і СКАЧАТЬ