Наприкінці приходить смерть. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ твій старший брат, і він тут головний, поки Імхотепа немає.

      – Яхмос тупий – повільний і тупий. Я набагато розумніший за нього. А Собек теж тупий, але тільки те й робить, що розводиться про те, який він розумний. А батько вже написав їм і сказав, що я можу сам вирішувати, що мені робити…

      – Тобто не робити нічого, – вставила бабуся Іса.

      – …і що мені мають давати більше їжі та напоїв, і що якщо він дізнається, що я незадоволений і що до мене погано ставилися, він страшенно розлютиться.

      Поки він говорив, кутики його рота розповзалися в хитрій посмішці.

      – Ти розбещене хлоп’я, – запально вигукнула Іса. – Так я Імхотепові й перекажу.

      – Ні, бабусю, ні, не треба.

      Його посмішка змінилася. Вона стала ніжною і трохи нахабною.

      – Ми з тобою, бабусю, мозок родини.

      – Яке зухвальство!

      – Батько довіряє твоїй думці, він знає, що ти – мудра.

      – Воно, може, й так, – насправді, так і є – та не тобі мені про це нагадувати.

      Іпі розсміявся.

      – Бабусю, краще нам бути на одному боці.

      – Відколи це ми заговорили про боки?

      – Старші брати бісяться, хіба ти не знаєш? Та звісно, знаєш. Генет усе доповідає тобі. Сатіпі діймає Яхмоса і вдень, і вночі, щораз, коли має можливість. А Собек дав себе обдурити під час продажу деревини і тепер боїться, що батько буде сам не свій від люті, коли довідається. Розумієш, бабусю, за рік чи два я допомагатиму батькові, і він робитиме все, що я звелю.

      – Ти, наймолодший син?

      – А хіба вік має значення? Влада – в руках мого батька. А впливати на нього можу лише я.

      – Недобрі слова, – зауважила Іса.

      Іпі м’яко відповів:

      – Бабусю, ти ж розумна… Ти добре знаєш, що, попри всі свої гучні слова, мій батько – людина слабка.

      Хлопець різко замовк, помітивши, що стара ледь помітно схилила голову й дивиться тепер йому за плече. Він озирнувся і побачив за спиною поряд себе Генет.

      – То Імхотеп слабка людина? – проскавучала солодкавим голосом та. – Гадаю, йому неприємно буде дізнатися, що ти такої думки про нього.

      Іпі видав короткий зніяковілий смішок.

      – Але ж ти не скажеш йому, Генет… Пообіцяй, Генет, пообіцяй мені… Люба Генет…

      Служниця попливла до Іси. Тепер її голос із жалібною ноткою звучав гучніше.

      – Звісно, я не хочу завдавати клопоту – і ти це чудово знаєш… Я віддана вам усім. Я ніколи нічого не переказую, якщо тільки мені не здається, що це мій обов’язок…

      – Я просто дражнив бабусю, та й усе, – заходився виправдовуватись Іпі. – Так батькові і перекажу. Він зрозуміє, що я не міг сказати цього всерйоз.

      Юнак різко кивнув Генет і вийшов із покою.

      Вона провела його поглядом і сказала Ісі:

      – Хороший хлопчина, і вже такий дорослий. І як сміливо він говорить!

      Друга жінка відрізала:

      – Його СКАЧАТЬ