Наприкінці приходить смерть. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ час Ренісенб ліниво спостерігала за ним. Була надто вмиротворена, щоб говорити.

      Невдовзі вона мрійливо промовила:

      – Цікаво було б навчитися писати на папірусі. Чому не всіх цьому вчать?

      – Немає необхідності.

      – Необхідності немає, можливо, але це було би приємно.

      – Ти так вважаєш, Ренісенб? Яка користь була б із того тобі?

      Дівчина ненадовго замислилася. Потім неквапливо відповіла:

      – Коли ти отак питаєш, я навіть не знаю, Горі.

      Той відказав:

      – Зараз на велику садибу вистачає кількох писарів, але одного дня, гадаю, по всьому Єгипту будуть цілі армії писців.

      – Ото добре буде.

      Горі повільно відповів:

      – Я не певен.

      – Чому?

      – Бо, Ренісенб, це так легко, що майже не потребує зусиль, записати десять мірок ячменю або сотню голів худоби, або десять пшеничних полів, і те, що записано, здаватиметься реальним, тож писар зневажатиме людей, які орють поле, жнуть ячмінь і розводять худобу, але і поля, і худоба однаково справжні – вони не просто риски чорнила на папірусі. Та коли всі записи та всі папіруси будуть знищені, а всі писарі розпорошаться, люди, що орють і жнуть, залишаться, і Єгипет житиме далі.

      Ренісенб уважно дивилася на нього. Вона розважливо відказала:

      – Так, я розумію, про що ти. Справжнє лише те, що ти бачиш, чого торкаєшся, що їси… Слова «У мене є двісті сорок мірок ячменю» не означають нічого, якщо в тебе насправді немає ячменю. Вони можуть брехати.

      Горі всміхнувся її серйозному обличчю. Раптом дівчина промовила:

      – Ти відремонтував для мене мого лева – давно колись, пам’ятаєш?

      – Так, пам’ятаю, Ренісенб.

      – Тепер ним бавиться Теті… Тим самим левом.

      Вона замовкла, а потім безхитро додала:

      – Я дуже засумувала, коли Хай вирушив до Осіріса. Але тепер, коли повернулася додому, я знову буду щасливою і забуду сум – бо тут усе лишилося таким самим. Узагалі нічого не змінилося.

      – Ти справді так вважаєш?

      Ренісенб пронизливо зиркнула на нього.

      – Ти про що, Горі?

      – Я про те, що все так чи так змінюється. Вісім років – це вісім років.

      – Але тут усе як раніше.

      – Тоді, можливо, щось необхідно змінити.

      Ренісенб різко відповіла:

      – Ні-ні, я хочу, щоб усе було таким, як є!

      – Але і ти, Ренісенб, не та сама, що пішла із Хаєм.

      – Ні, та сама! А якщо ні, то мушу нею стати.

      Горі похитав головою.

      – Вороття немає, Ренісенб. Це як-от мої підрахунки. Я беру пів мірки, додаю до неї ще чверть, а потім іще десяту, а потім двадцять четверту, і врешті-решт виявляється, що це вже геть інша кількість.

      – Але я досі Ренісенб.

      – Але весь цей час до Ренісенб щось додавалося, тож це СКАЧАТЬ