Мати все. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

      Іветта імпульсивно кивнула. Ліда зірвалася, підбігла до дверей братової кімнати. Завмерла. Прислухалася…

      – Платоне… – покликала тихо. Обережно стукнула кулачком у двері. – Тохо! Відчини…

      У Платоновій кімнаті щось із грюкотом упало на підлогу, і двері відчинилися. Ліда завмерла, зазирнула всередину. Перше, що побачила, – спину білявки, татуйовану драконом на лівому плечі. Білявка відчинила двері і тепер – гола – йшла до ліжка, на якому сидів млявий, спантеличений Платон. Навіть не озирнулася.

      Ліда розгубилася. Ліда була впевнена: варто лише відчинити двері, як присоромлена повія похапає свої речі й прожогом вимететься геть. Мабуть, Іветта думала так само, бо коли Ліда обернулася до неї – що робити далі? – то побачила в очах матері повний казан палючого гніву. Кипів-виплескувався, без слів кричав: «Як?! Це гидке створіння не бажає виходити?! Думає, я піду до неї і ввічливо попрошу покинути наш дім?! А чи не забагато честі для найманої ляльки?»

      – Мамо… Я сама… Добре?

      Ліда стиснула долоні в кулачки, зайшла до братової кімнати. Стала біля одвірка так, щоб Іветта з крісла у вітальні могла бачити і її, і сина, і нахабну голу білявку, що вмостилася на ліжку біля Платона і з іронічною цікавістю роздивлялася Ліду, мовляв, а ти ще хто така?…

      – Привіт, Тохо…

      Платон зі спокійною увагою глянув на сестру.

      – Лідо… А де твій живіт?

      Ліда задихнулася гарячим.

      – О! Це така історія… Зараз, Тохо. Зараз усе розкажу. Давай спочатку відправимо… ляльку. До Ангеліни. Хай Ангеліна вимиє її як слід. Ми ж завжди так робимо.

      Білявка ошелешено вирячила очі, штовхонула Платона в бік.

      – Твоя служниця миє твоїх жінок?

      Платон знизав плечима, мовляв, а що ж тут такого.

      – Як не мити, то кожного разу треба нову, – відповів спокійно. – Старі… рвуться. – Зосереджено подивився на Ліду. – Добре. Помийте. Але потім поверніть мені. У нас справа…

      – Яка справа? – якомога привітніше спитала Ліда.

      – Женитися будемо, – відповів Платон.

      Ліда мало не впала. Обернулася до матері – Іветта не втрималася. Різко підхопилася з крісла, завмерла на мить і повільно, ніби нічого важливішого просто не було, знов опустилася в крісло.

      Білявка розреготалася:

      – Я сказала: «Красунчику! Хочеш, щоб ми завжди були разом?» Він сказав: «Хочу». «Тоді треба одружитися!» – кажу. Він сказав: «Добре».

      – Ти… Іди… Помийся, а ми… – видушила Ліда.

      Білявка пір’ячком злетіла з ліжка, обернулася до Платона, наказала:

      – Чекай мене тут, красунчику. Я швидко!

      – Добре, – спокійно відповів Платон. Потягнувся до тлумачного словника іноземних слів.

      Білявка смикнула з ліжка ковдру, загорнулася в неї і врешті переступила поріг вітальні. Ліда нервово глянула на брата: читає. Вискочила з його кімнати. Похапцем зачинила кляті двері СКАЧАТЬ