Карти на стіл. Агата Крісті

Чтение книги онлайн.

      Це питання трохи розсмішило місіс Лоррімер.

      – Якби у мене і був такий мотив, то хіба я повідомила б вас про нього, суперінтенданте Баттл?

      – Цілком імовірно, що так, – відповів той. – Справді розумна людина знає, що істина й так неодмінно стане відомою.

      Місіс Лоррімер задумливо нахилила голову.

      – Може, й так, звісно. Ні, суперінтенданте, я не мала жодної причини бажати смерті містерові Шайтані. Власне кажучи, мені байдуже, живий він чи мертвий. Він завжди видавався мені абсолютним poseur[18], із цілковито награними манерами, що інколи мене навіть дратувало. Ось так я його сприймаю, чи то пак сприймала.

      – Що ж, тут усе зрозуміло. В такому разі, місіс Лоррімер, чи не могли б ви розповісти щось про своїх трьох компаньйонів?

      – На жаль, ні. Майора Деспарда та міс Мередіт я зустріла сьогодні вперше. Вони обоє здалися мені дуже приємними людьми. А доктора Робертса я знаю зовсім трохи. Здається, він дуже популярний лікар.

      – То він не ваш лікар?

      – О ні, ні.

      – Гаразд, місіс Лоррімер, скажіть тоді, будь ласка, скільки разів ви сьогодні вставали з-за столу, і за змоги опишіть, що робили решта троє гравців протягом вечора.

      Місіс Лоррімер навіть на секунду не завагалася з відповіддю.

      – Я знала, що ви, ймовірно, запитаєте мене про це. Тож уже пробувала пригадати. Я вставала лише раз, коли була тлумаком. Підійшла до вогню. Містер Шайтана тоді ще був живий. Я сказала йому щось про те, як приємно бачити вогонь у каміні.

      – І він щось відповів?

      – Сказав, що ненавидить радіатори.

      – Хтось чув вашу розмову?

      – Не думаю. Я спеціально говорила тихо, щоб не заважати гравцям за столом. – Жінка сухо додала: – Власне кажучи, тут вам доведеться-таки повірити мені на слово, що тоді містер Шайтана був іще живий і розмовляв зі мною.

      Суперінтендант Баттл не став нічого заперечувати і спокійно й виважено продовжив допит.

      – Коли це було?

      – Гадаю, на той час ми вже грали десь понад годину.

      – Що ви можете сказати про решту присутніх?

      – Доктор Робертс приніс мені випивку. І собі теж узяв випити, але то вже було пізніше. Майор Деспард також ходив по напої. То було десь біля 23: 15, мабуть.

      – Він ходив лише раз?

      – Ні, здається, двічі. Чоловіки взагалі багато разів уставали, але я не дивилася, що вони робили. Міс Мередіт вставала зі свого місця лише раз, наскільки я пам’ятаю. Вона обійшла навколо столу й зазирнула в карти свого партнера.

      – Але вона не відходила далеко від столу?

      – Не можу сказати точно. Може, й відходила.

      Баттл кивнув головою.

      – Це все досить розмито, – пробурмотів він.

      – Даруйте.

      Баттл ще раз, неначе фокусник, видобув довгий витончений стилет.

      – Можете поглянути на це, місіс Лоррімер?

СКАЧАТЬ