Все, що я хотіла сьогодні (збірник). Ірен Роздобудько

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ розсердилася, що мені не дали додумати цю важливу думку.

      Я боялася, що втрачу її прямо тут, у цій калюжі.

      Адже я не звикла думати про такі речі. Дивно, але думка не зникла…

08:20

      …не зникла…

      Абревіатура! Я була абревіатурою.

      Звісно, на плиті, котру замовить Вадим, напишуть щось гарне. Але що насправді відбулося за ці двадцять сім?! Народилася – вчилася – працювала – одружилась…

      Щоправда, багато реготала з себе.

      І одного разу злетіла на парашуті над морем у Криму за 25 гривень.

      Невже – більше нічого не було? Лише – стримані бажання. Причому досить помірковані. Адже я не мріяла стати Мерилін Монро чи Жаком Івом Кусто!

      Але навіть помірковані бажання я увесь час стримувала, бо вважала себе добре вихованою, бо хотіла прожити гідне життя за класичною схемою «хорошої дівчинки», котра згодом стане хорошою дружиною, правильною матусею і милою бабцею.

      Слухайте, люди! Це ж знущання!

      – Що ви сказали?

      – Ой, вибачте… Це я так, сама із собою…

      – Лікуватися треба…

      – Так. Певно, що треба… – промимрила я якомусь дядькові і рушила з місця. Адже стояла у дворі лікарні ось уже з півгодини.

      М-м-м… На чому ми зупинилися? Ага. Це ж знущання – ось така схема!

      Вона виглядає досить нормальною і привабливою, коли тобі нічого не загрожує. Коли твій час ще не вичерпано, а попереду, можливо, на тебе очікують зміни і пригоди, котрі ти бачиш уві сні або про котрі читаєш у книжках. А я?

      Я поглянула на себе у віконце авто, повз яке проходила: чи не взялося моє обличчя патиною неминучості? Але на мене поглянуло трохи викривлене у склі, але досить привабливе – звичайною привабливістю звичайної молодої жінки – лице, обрамлене світлим волоссям, зібраним у високий «кінський хвіст».

      На носі – окуляри.

      Нудне обличчя!

      Я – риба. У мені все нудно. Досі я жила в акваріумі. Так, так…

      І що тепер?

      Мене аж пересмикнуло від відкриття: тепер я можу дозволити собі абсолютно все! Тому що в мене немає часу. На здоровий глузд. На міркування. На виваженість.

      А якщо це так…

08:25

      …а якщо це так (я вже вийшла за браму лікарні і знову зупинилася, дивлячись на дорогу, що розходилась від брами на три боки) – мушу зробити щось таке… щось таке… На повну котушку!

      Хоча б один раз.

      Один і останній.

      Від цієї думки мене знову пересмикнуло, а серце затріпотіло так, ніби у мене під плащем на грудях заворушився вкрадений білий голуб. Я аж притисла його рукою.

      Переді мною, мов перед казковим лицарем, лежало три дороги. Перша вела до тролейбусної зупинки – звідки я й прийшла сюди годину тому. Друга була широкою алеєю, що десь далеко переходила у паркову лісосмугу.

      Третя закільцьовувалась СКАЧАТЬ