Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 33

СКАЧАТЬ вимчи духом аж до дна!

      Це буде серцеві одрада.

      І з чортом ти запанібрата,

      А чара ця тобі страшна?

      Відьма розмикає круг. Фауст виходить.

      В і д ь м а

      Ну, доброго здоров'я пивши!

      М е ф і с т о ф е л ь

      (до Фауста)

      Тепер ходім! Тобі потрібен рух!

      (до відьми).

      Коли від мене ждеш яких послуг,

      То нагадай, на шабаш прилетівши.

      В і д ь м а

      Ось пісня вам! Коли її співать,

      То буде лік вас краще пробирать.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Тепер іди мерщій за мною,

      Спітнієш добре, й міць напою

      Пройме істоту всю, не знаючи заслон.

      А там навчу тебе я благородній ліні —

      І скоро вчуєш ти в солодкому томлінні,

      Як грає у тобі скакунчик Купідон[53].

      Ф а у с т

      Дай в дзеркало іще раз подивиться

      На тую жінку казковý!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Ні, ні! Чекай, усім жінкам цариця

      До тебе прийде наяву.

      (Стиха).

      Тепер, з тим хмелем у голівці,

      Гелену вбачиш в кожній дівці.

НА ВУЛИЦІ[54]

      Ф а у с т.   М а р ґ а р и т а  проходить мимо.

      Ф а у с т

      Гарна панно! Не відмовте в честі[55],

      Дозвольте вас додому провéсти.

      М а р ґ а р и т а

      Не панна я, й не гарна я,

      Додому втраплю і сама.

      (Випручалась і пішла).

      Ф а у с т

      Їй-богу, чарівне дитя!

      Таких не бачив за все життя.

      Цнотлива, скромна – ангел кругом,

      І трохи з перцем заразом.

      Корали уст, рум'янець щік —

      Я не забуду їх повік!

      Очиці опустила вниз —

      Аж серце пройняла навкрізь.

      А як відрізала мені…

      Я в неї просто в полонí.

      Увіходить   М е ф і с т о ф е л ь.

      Ф а у с т

      Ти мусиш дівку ту підмовить!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Яку?

      Ф а у с т

      Та ту, що ось пройшла.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Вона приходила на сповідь,

      Тут у священика була;

      У сповідальню я прокравсь —

      Вона невинна, я дізнавсь.

      Ходила на сповідь задармá;

      Над нею в мене влади нема.

      Ф а у с т

      Уже за чотирнадцять їй.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Говориш ти, мов Ганс Ласій[56],

      Що на всі любі квітки жаднúй

      І думає, що кожна честь

      І ласка лиш для нього єсть;

      Цей шлях бува часом трудний.

      Ф а у с т

      Пане СКАЧАТЬ



<p>53</p>

І скоро вчуєш ти в солодкому томлінні, / Як грає у тобі скакунчик Купідон. – Купідон (Амур) – у римлян бог кохання, що зображувався крилатим хлопчиком із луком і стрілами.

<p>54</p>

Сцена написана до 1775 р.

<p>55</p>

Гарна панно! Не відмовте в честі… – Панна (Fräulein) – звертання в ті часи лише до осіб дворянського походження. Маргарита (Ґретхен) – з міщан (бюргерів).

<p>56</p>

Говориш ти, мов Ганс Ласій… – Типізуюче власне ім’я (пор. донжуан, ловелас). Пане магістре Похвальний… – Іронічне типізуюче власне ім’я (в оригіналі – Mein Herr Magister Lobesan).