Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 21

СКАЧАТЬ мріях смілий, у серці кроткий,

      Для тебе аж у хмари зайде,

      Найкращі якості там найде;

      Ти будеш сміливий, як лев,

      І, як сайгак, прудкий,

      Як півдня син, яркий, палкий,

      Як сіверяк, кріпкий.

      І будеш ти зразком лицарства

      І водночас верхом лукавства,

      Зумієш пристрастю палати

      І розраховано кохати.

      Таку прояву високосну

      Значý я знаком мікрокосму.

      Ф а у с т

      Хто ж я такий, що досягти

      Я мрії людськости не можу,

      Якою душу я тривожу?

      М е ф і с т о ф е л ь

      Кінець кінцем, ти – тільки ти.

      З мільйонів кучерів дістань собі перуки,

      На височеннії зопнися закаблуки,

      Але й тоді ти будеш – ти.

      Ф а у с т

      Не радує мене тих знань скарбниця,

      Що я збирав на протязі років…

      Я ніби й ріс – а добре придивиться,

      То духом я ні крихти не зміцнів;

      Не став я ні на волос вищий,

      До безконечного не ближчий.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Мій друже, дивишся на речі

      Ти якось надто по-старечи;

      Ні, треба діяти не так,

      Поки в житті ми чуєм смак.

      Кат знає! Руки, ноги маєш,

      І голова, і зад – все є…

      А те, чим вільно користаєш,

      То, може, скажеш, не твоє?

      Шестірку коней я впряжу,

      Коли купити їх до змоги,

      І, хоч людина, а біжу,

      Як звір двадцятьчотириногий!

      Мерщій покиньмо всі думки

      І в світ пориньмо навпрямки!

      Хто в мудрощі химернії заходить,

      Той мов осел, невдаха-довговух,

      Якого пустирем мара по колу водить,

      Коли кругом хвилює пишний луг.

      Ф а у с т

      З чого ж ми почнемо?

      М е ф і с т о ф е л ь

                              Мерщій відціль біжім!

      Та це ж катівня, а не дім!

      Себе ти тут даремно душиш

      І хлопчаків нещасних сушиш;

      Нехай сусіда цим живе,

      Товче, як знає, воду в ступі…

      Чи тим малим ти скажеш щось нове?

      Вони для того надто глупі.

      Ось чуєш, вже один іде!

      Ф а у с т

      Я не прийматиму нікого.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Та бідний хлопець довго жде,

      Невже ж і піде без нічого?

      Стривай, цей плащ і шапочка оця

      Мені якраз, здається, до лиця.

      (Перевдягається).

      На мене сміло покладайся,

      Я хлопчику скажу два-три слівця,

      А ти іди в дорогу вже ладнайся.

      Фауст виходить.

      М е ф і с т о ф е л ь

      (у Фаустовій довгій одежі)

      Зневаж лиш розум і знання —

      Найвище людське надбання;

      Хай дух олжі тебе охмарить,

      Дивами злудними обмарить, —

      Тоді робота СКАЧАТЬ