Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

Чтение книги онлайн.

      Шкода мені в ті шати убиратись,

      Турбот життя й на них лежить печать.

      Я застарий, щоб тільки гратись,

      Замолодий, щоб не бажать.

      Чого ж мені од світу ждати?

      І що той світ спроможний дати?

      Страждай, терпи! Терпи, страждай! —

      Цей спів я чую щохвилини,

      І щогодини, і щоднини

      Усе життя – із краю в край.

      Прокинуся уранці – і тривога,

      Печаль гірка мене уже тіснить,

      Що весь цей день не дасть мені здійснить

      Ні одного бажання, ні однóго…

      Найменший проблиск щастя враз

      Від злої критики погасне,

      Зникає видиво прекрасне

      За тисяччю гидких гримас…

      Нічною зрадною добою

      Я в ліжко з острахом іду —

      І тут мені нема спокою

      Од снів, що сняться на біду.

      А Бог той, що живе в мені

      І сили збуджує духовні,

      Громадить їх бентежно в глибині,

      Та вийти не дає назовні.

      Онавіснів мені тягар буття —

      Я кличу смерть, ненавиджу життя.