Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 20

Название: Фауст

Автор: Иоганн Вольфганг фон Гёте

Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого

Жанр: Драматургия

Серия:

isbn: 9780880005449

isbn:

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      М е ф і с т о ф е л ь

      Зміркуй як слід! Ми все затямим, друже!

      Ф а у с т

      На це ти маєш всі права.

      Що я кажу – то не пусті слова.

      Як буде так – я раб тобі, злий душе,

      Тобі чи ще кому – байдуже.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Сьогодні ж, пане докторе, в обід

      Я до своєї служби приступаю.

      Але – життям і смертю заклинаю —

      Розписку дай, щоб все було як слід.

      Ф а у с т

      Навіщо ця формальність дріб'язкова?

      Не знаєш ти, що ми додержуємо слова?

      Тобі не вистачить хіба,

      Що слово дам несхибне, поки віку?

      Весь світ тече, хисткий без міри і без ліку,

      Мене ж затримає клятьба?

      Хоч, може, це й химера все —

      Але душа її приймає.

      Блаженний той, хто вірність в серці має,

      Він без жалю все в жертву їй несе.

      А звій пергамену, і підпис, і печатка

      Лякає всіх, як хижий василіск;

      Там слово мертве од початку,

      Там владу мають шкура й віск.

      Скажи ж мені, щó треба взяти:

      Мідь? Мармур? Шкуру? Папірець?

      Різець, перо чи олівець?

      Як бачиш, вибір пребагатий!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Уже засипав, як з лотóк…

      Навіщо стільки тої мови?

      Бери абиякий листок,

      А підписатися – вточи краплину крови.

      Ф а у с т

      Ну що ж, і цей зроблю я крок,

      Коли вже в вас такі умови.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Кров, бачиш, своєрідний сік.

      Ф а у с т

      Не бійсь, що я угоду цю порушу:

      Мою нестримно пориває душу

      До того, що тобі прирік.

      Даремно я себе дурив:

      Не більш од тебе я заважив.

      Великий дух мене зневажив,

      До тайн природи вхід закрив.

      Тепер порвалась нитка мислі,

      Науки стали мені ненависні.

      Тепер у вирі чуттєвих втіх

      Я пристрасти пломінь заспокою,

      За чарівною пеленою

      Набачусь див і чуд усіх.

      Риньмося сміло в часу прибій,

      В потік випадків і подій,

      Нехай і сміх, і плач,

      І щастя, й біль невдач

      Перехлюпуються, як хвилі рік:

      Лиш в русі проявить себе чоловік.

      М е ф і с т о ф е л ь

      В нас не питай, де міра й край:

      Всього досхóчу, до жадоби.

      Бери, хапай, що до вподоби,

      І на здоров'я поживай.

      Лиш не губись, держися сміло.

      Ф а у с т

      Та зрозумій, не в насолодах діло.

      В стражданнях радощі відчути я готов,

      Утіху – в розпачі, в ненависті – любов.

      Мій дух звільнивсь уже од пут науки,

      Чуткúм зробивсь до будь-якого болю,

      Вмістить в собі всі радощі і муки,

      Все те, що людству випало на долю.

      І глиб, і вись – все духом охоплю я,

      І втіху, й біль СКАЧАТЬ