Ключі Марії. Андрей Курков
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Ключі Марії - Андрей Курков страница 28
Название: Ключі Марії
Автор: Андрей Курков
Издательство: OMIKO
Жанр: Историческая литература
isbn:
isbn:
Полковник здивувався:
– Та як же не стосується? Стосується.
– Але якщо я підпишу цей папір до того, як ви мені ще щось повідомите, то він стосуватиметься лише того, що я «почув», а не «почую».
Полковник насторожився і уважно подивився на Куриласа, потім висмикнув з-під його пальців папірчик і рішучим голосом сказав:
– Гаразд. Підпишете наприкінці.
Розділ 15
Київ, жовтень 2019. Як знайти правильний грецький острів?
У коридорі Бісмарк перечепився через жіночі черевики. А в очах мигнула знайома яскрава жовта куртка на ві- шалці.
Олег рвучко розчинив двері до кімнати, щоб голосно привітатися і розпитати, але так і завмер, побачивши, що Ріна спить. Спить, як янголятко, під ковдрою на його канапі, залишивши одяг на кріслі.
Тихенько прихиливши двері, Олег пішов на кухню. За вікном посвітлішало. Мабуть, закінчився дощ.
Він вийняв з кишені вкрадені з листи. Проглянув їх. Абсолютно однакові, з однаковими адресатом і відправником, вони відрізнялися тільки датами на поштових штемпелях. Останній датувався двадцять дев’ятим листопада 2017 року.
– Ну що ж, – видихнув, посміхаючись, Олег. – Вдамо, що вони адресовані мені.
«Шановний Георгію Георгійовичу!
Ваше мовчання мене дивує! Якщо ви не можете занести самі, пришліть дочку! Інакше Віталій Петрович помре і його смерть буде на Вашій совісті!
Ігор»
Текст був надрукований не на принтері. Втиснуті в папір букви здивували Олега. Він провів пальцями по зворотному боці листа, відчув рельєф літер. Зрозумів, що лист друкували на старомодній машинці. Задумливо зітхнув і відкрив наступний конверт, датований вереснем 2017-го. Всередині виявився такий самий текст. Як і в інших, разом із найпершим листом за березень 2015-го року.
«Довго ж цей Віталій Петрович не помирав, – подумав Бісмарк. – Напевно, і в інших конвертах, що залишилися на столі, таке ж послання. Недаремно Польський попросив доньку не пересилати йому в Грецію це сміття!»
Дзвінок в двері змусив Олега озирнутися.
– Привіт! – завзятим піонерським голосом крикнув Адік, заходячи в коридор.
– Тихіше, – Олег приклав палець до губ. – Там дівчина спить! – Він показав на двері.
– Одна чи з братом? – пожартував Адік, але вже тихіше.
Олег не відповів. Мовчки почекав, поки гість роззується, і повів його за собою на кухню.
– Це що у тебе? – зацікавився Адік, побачивши розкриті конверти і розгорнуті листи.
– На, читай! – простягнув йому одне з послань. – З квартири археолога приніс. Там ще чимало таких залишилося. Вони всі однакові. Та сідай уже.
– Ти що, дійсно думаєш, що він живий і живе в Греції? – відклавши прочитаний листок на стіл, Адік втупився Бісмарку в очі.
– Так, – відповів Олег і почув у своєму СКАЧАТЬ