Трагедія в трьох діях. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Олівером Мендерзом спостерігав іще один чоловік. Невисокий, з яйцеподібною головою та дуже нетутешніми вусами. Містер Саттертвейт уже нагадав про себе містеру Еркюлю Пуаро. Той відреагував украй люб’язно. Містер Саттертвейт підозрював, що Пуаро навмисне підкреслював іноземне походження своїх манер. Маленькі блискучі очі бельгійця ніби казали: «Хочете, щоб я побув блазнем? Щоб розіграв перед вами комедію? Bien[1] – буде як ви хочете!»

      Але зараз очі Еркюля Пуаро не блищали. Він мав задумливий і трохи сумний вигляд.

      Превелебний Стівен Беббінґтон, лумутський пастор, приєднався до леді Мері та містера Саттертвейта. Стівенові було за шістдесят, у нього були добрі вицвілі очі, і поводився він сором’язливо, що мимоволі схиляло до нього.

      Він сказав містерові Саттертвейту:

      – Нам дуже пощастило із сером Чарльзом. Він такий добрий, такий щедрий. Дуже приємно мати такого сусіда. Впевнений, леді Мері зі мною погодиться.

      Леді Мері усміхнулася.

      – Він мені дуже подобається. Успіх його не зіпсував. Багато в чому він, – вона всміхнулася ширше, – іще дитина.

      Поки містер Саттертвейт розмірковував про нестримні материнські інстинкти жінок, підійшла покоївка з тацею коктейлів. Цю рису містер Саттертвейт, вихованець вікторіанської епохи, схвалював.

      – Можеш випити коктейль, ма, – мовила Еґґ, підбігаючи до них із келихом у руці. – Але тільки один.

      – Щиро дякую, люба, – покірно сказала леді Мері.

      – Думаю, – додав містер Беббінґтон, – моя дружина теж не буде проти, якщо я вихилю один.

      І він розсміявся тихим пасторським сміхом.

      Містер Саттертвейт глянув на місіс Беббінґтон, яка наполегливо розповідала серу Чарльзові щось про компост.

      «У неї гарні очі», – подумав він.

      Місіс Беббінґтон була огрядна й не надто охайна. Здавалося, вона пашіє енергією і не схильна до дріб’язковості. Як і казав Чарльз Картрайт, приємна жінка.

      – Скажіть, – леді Мері нахилилася вперед, – хто ця молода дама в зеленому, з якою ви говорили, коли ми зайшли?

      – Це драматургиня – Ентоні Естор.

      – Що? Ця анемічна молода жінка? О! – Вона прикусила язика. – Як нечемно з мого боку. Але я приголомшена. Вона не схожа… Тобто вона схожа на недотепну виховательку дитячого садочку.

      Опис був таким точним, що містер Саттертвейт розсміявся. Містер Беббінґтон дивився в дальній кут вітальні дружніми короткозорими очима. Він відпив коктейлю й кашлянув. «Не звик до коктейлів», – подумав містер Саттертвейт. Може, священик і вважав їх символом часу, але не любив. Міcтер Беббінґтон, злегка скривившись, зробив іще один рішучий великий ковток.

      – Це ви про леді, яка стоїть отам? О Господи… – Він приклав руку до горла.

      Продзеленчав голос Еґґ Літтон-Ґор:

      – Олівере, ти слизький Шейлоку…

      «Ну звісно, – подумав містер СКАЧАТЬ