Трагедія в трьох діях. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ буду правити теревені, – промовив він. – Ми щойно говорили про вас, мсьє Пуаро, і про те, що сьогодні сталося. Чи не здається вам, що ситуація надто дивна?

      Пуаро звів брови. Тоді запитав:

      – Дивна? А що не так?

      Бартолом’ю Стрендж сказав:

      – Моєму другові приверзлося, що старого Беббінґтона вбили.

      – А ви так не вважаєте, ні?

      – Нам цікаво дізнатися, що думаєте ви.

      – Звісно, йому стало зле дуже раптово, справді, дуже.

      – Саме так.

      Містер Саттертвейт виклав теорію про самогубство і розповів про свою пропозицію взяти вміст келиха на аналіз.

      Пуаро схвально кивнув.

      – Так, це не завадить. Мені, як знавцеві людської природи, здається дуже малоймовірним, щоб цього приємного безневинного чоловіка комусь захотілося вбити. Але ідею про самогубство я підтримую ще менше. Одначе келих має щось нам підказати.

      – А результати аналізу – які ваші припущення щодо них?

      Детектив стенув плечима.

      – Мої? Я можу лише здогадуватися. Ви хочете, щоб я здогадався, якими будуть результати?

      – Так. І..?

      – Тоді я думаю, там знайдуть лише рештки першокласного сухого мартіні. – Він уклонився серові Чарльзу. – Щоб отруїти людину коктейлем, одним з багатьох на таці, треба докласти неабияких зусиль. І якби цей милий священик задумав скоїти суїцид, то не думаю, що він зробив би це на вечірці. Це надто нерозсудливо щодо нас. А містер Беббінґтон здався мені дуже розсудливим. – Він замовк. – Така моя думка, коли ви вже мене запитали.

      На мить запала тиша. Потім сер Чарльз глибоко зітхнув. Він прочинив одне з вікон і визирнув назовні.

      – Вітер посилився, – зауважив він.

      Повернувся моряк, детектив секретної служби зник.

      Але спостережливому містору Саттертвейту здалося, що сер Чарльз женеться за роллю, яку, врешті-решт, грати не йому.

      Розділ четвертий

      Нова Елейна

      – Так, що ви думаєте, містере Саттертвейте? Як ви насправді вважаєте?

      Містер Саттертвейт роззирнувся. Тікати було нікуди. Еґґ Літтон-Ґор заскочила його на рибальському містку. Ці молоді жінки безжалісні… і страшенно наполегливі.

      – Думаю, цю ідею вклав вам у голову сер Чарльз, – сказав він.

      – Ні, не вкладав. Вона була там від самого початку. Все сталося так жахливо раптово.

      – Він був уже старий, і здоров’я його підводило…

      Еґґ перебила Саттертвейта:

      – Маячня усе це. В нього був неврит, легкі прояви ревматоїдного артриту. Він з тих, хто хоч і поскрипує, але до дев’яноста доживає. Що скажете про допит?

      – Ну, він, здається, був… звичайним?

      – А що скажете про свідчення Мак-Дуґала? Купа страшних термінів і все таке – детальний опис кожного органа – але чи не здалося вам, що він просто відмежувався словесною завісою? Все, що він сказав, зводилося до висновку: немає нічого такого, СКАЧАТЬ