П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його Ганссон. – До квіткової крамниці.

      Валландер здивовано подивився на нього.

      – До квіткової крамниці? А що там красти? Тюльпани?

      – Судячи з усього, там нічого не вкрадено, – втрутився Сведберг і почухав лисину.

      У цю мить відчинилися двері, і до кімнати швидким кроком увійшла Анн-Брітт Геґлунд. Її чоловік працював монтажником і мало не весь час подорожував у далеких країнах, про які ніхто й не чував, тож їй доводилося самій ростити двох дітей. Кожний ранок проминав у метушні та клопотах, тому вона часто запізнювалася на наради. Геґлунд працювала в кримінальному відділі трохи більш як рік і була наймолодша серед співробітників. З самого початку деякі поліцаї середнього віку, зокрема Сведберг і Ганссон, відкрито виявляли невдоволення, що їм випало працювати з жінкою. Натомість Валландер зразу розпізнав в Анн-Брітт хист до розслідування й узяв її під захист. Відтоді ніхто ні слова не сказав про її запізнення. В усякому разі не при ньому. Сівши за стіл, Геґлунд радісно кивнула Валландерові, неначе здивувалася, що він справді повернувся.

      – У нас мова про квіткову крамницю, – пояснив Ганссон, коли Геґлунд усілася. – Гадаємо, добре було б, щоб Курт ознайомився з цією справою.

      – Злочин скоєно вночі проти п’ятниці, – сказала вона. – Це виявила продавщиця, прийшовши вранці. Злодії забралися через вікно на задвірку.

      – Що вони вкрали? – поцікавився Валландер.

      – Нічого.

      – Як це нічого? – скривився він.

      Геґлунд знизала плечима.

      – А так. Нічогісінько.

      – На підлозі залишилися плями крові, – додав Сведберг. – Власник крамниці виїхав із міста.

      – Дивний випадок, – зауважив Валландер. – Та чи варто марнувати на нього час?

      – Дуже дивний, – згодилася Геґлунд. – Не знаю, варто чи не варто.

      Куртові спало на думку, що все одно придалося б відкласти на потім длубанину в цій безнадійній справі автомобілів, які потоком контрабанди спливають за кордон. Треба хоча б день призвичаюватися до того, що ти вже не в Римі.

      – Я міг би оглянути місце злочину, – зголосився він.

      – Цю справу проваджу я, – наголосила Анн-Брітт. – А крамниця поблизу пристані.

      Нарада закінчилася. Дощ не вщухав. Валландер пішов по куртку. Удвох вони поїхали в його автомашині до центру.

      – Як подорож? – поцікавилася Анн-Брітт, коли авто зупинилося перед світлофором біля лікарні.

      – Я побачив Сикстинську каплицю, – відповів Курт, вдивляючись у пелену дощу. – Весь тиждень відчувалося, що мій батько в доброму гуморі.

      – Мабуть, гарно ви відпочили, – сказала вона.

      Авто рушило на зелене світло. Анн-Брітт показувала дорогу до крамниці.

      – Як тут у вас? – запитав Курт.

      – За тиждень нічого не змінилося. Усе тихо та спокійно.

      – А СКАЧАТЬ