П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

      Курт Валландер встав із ліжка й пішов на кухню. Пів на шосту. Він поставив кип’ятити воду. Чому батько вийшов уночі? Чому сидів на сходах? Чому блищали його очі там, біля фонтана?

      На ці запитання не було відповідей. На якусь мить син побачив таємний внутрішній батьків пейзаж і мав доволі здорового глузду, щоб не перейти невидимої межі. Ніколи не розпитуватиме про цю самотню прогулянку нічним Римом.

      Поки запарювалася кава, Курт зайшов до ванної й радо відзначив, що виглядає здоровим та енергійним. Сонце вибілило волосся. Либонь, прибуло ваги через оті спагеті. Але не варто зважати на вагу. Він гарно відпочив. Це головне. Дуже добре, що ця подорож здійснилася.

      Не завдавала прикрощів думка, що скоро, за якусь годину, доведеться знову стати поліцаєм. Зазвичай після відпустки не дуже-то й хотілося повертатися на роботу. За останні роки ця нехіть відчутно посилилася. Бувало, Валландер усерйоз подумував, чи не варто покинути поліцію й підшукати інше місце – хоча б у службі безпеки якоїсь фірми. Але він природжений поліцай. Це переконання визрівало повільно й невідклично. Кимсь іншим він ніколи не стане.

      Миючись під душем, Курт думав про події цього гарячого літа, про першість світу з футболу, таку щасливу для збірної Швеції. Згадалися виснажливі пошуки серійного вбивці, який зрештою виявився божевільним чотирнадцятирічним хлопчаком. У Римі немовби випарувало з пам’яті все прикре й разюче, що трапилося влітку. Тепер воно пригадалося. Тиждень відпустки нічого не змінив. Треба повернутися до світу буднів.

      Курт сидів за кухонним столом аж до сьомої. Ненастанно барабанив дощ. Італійська спека стала далеким спогадом. У Сконе прийшла осінь.