П’ята жінка. Хеннинг Манкелль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Валландер не мав на чому писати, тож присунув до себе стосик карток для букетів і став занотовувати на їх звороті. На стіні висів годинник. За п’ять одинадцята.

      – Почнімо з самого початку, – сказав Валландер. – Ви зателефонували в туристичне агентство. Навіщо?

      Було видно, що крамарка бентежиться й непокоїться. На столі лежала розгорнута газета «Істадс аллеганда» з великою, на весь розворот, статтею про вбивство Гольґера Ерікссона.

      «Цілком певно, вона не здогадується, – подумав Валландер, – що я тут маю надію не виявити зв’язку між Гольґером Ерікссоном і Єстою Рунфельдтом».

      – Єста написав мені записку про те, коли він повернеться, а я її кудись заподіла. Скільки нашукалася – не знайшла. Ото й зателефонувала в агентство. Мені відповіли, що він мав відлетіти двадцять третього, але так і не з’явився в «Каструпі».

      – Яка назва цього агентства?

      – «Незвичайні подорожі». Воно в Мальме.

      – З ким ви розмовляли?

      – З Анітою Лаґерґрен.

      Валландер записав.

      – Коли ви подзвонили?

      Андерссон подала час.

      – Що ще повідомила Аніта Лаґерґрен?

      – Єста не відлетів. Він не зареєструвався в «Каструпі». Єсті зателефонували на номер, який він подав перед тим, але ніхто не відповів. Лайнер полетів без нього.

      – І на тому вони заспокоїлися?

      – Лаґерґрен запевнила, що агентство надіслало Єсті письмове пояснення, чому він не може розраховувати на повернення частини витрат на подорож.

      Було видно, що Андерссон хотіла щось додати, але стрималася.

      – Ви про щось подумали, – лагідно сказав він.

      – Подорож була дуже дорога. Лаґерґрен назвала ціну.

      – Яку саме ціну?

      – Майже тридцять тисяч крон. За два тижні.

      Валландер згодився. Дуже дорого. Він навіть не подумав би вирушати в таку мандрівку. Тиждень у Римі коштував йому й батькові близько десяти тисяч.

      – Нічогісінько не розумію, – раптом вихопилася вона. – Єста ніколи б так не повівся.

      Валландер ухопився за ці слова.

      – Чи довго ви працюєте в нього?

      – Майже одинадцять років.

      – Чи гарно вам працювалося?

      – Єста справді добрий. Він любить квіти. Не тільки орхідеї.

      – Про це ми поговоримо згодом. Чи не могли б ви його описати?

      Андерссон задумалася.

      – Він милий і доброзичливий, – відповіла вона. – Трохи дивак. І відлюдник.

      Валландер із прикрістю відзначив, що цей опис міг би підійти Гольґерові Ерікссону. Ось тільки той навряд чи був милим.

      – Він не одружений?

      – Удівець.

      – Чи є в нього діти?

      – Двоє. Вони одружені й мають своїх дітей. Ніхто з них не живе тут, у Сконе.

      – Скільки років Єсті Рунфельдту?

СКАЧАТЬ