Мисливські усмішки. Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

      Серед парку красується тисячолітнє терпентинове (кевове) дерево…

      Росте тут і знаменита пампаська з Південної Америки трава… От травиця!

      Одна травинка така завбільшки, як у доброго хазяїна черезсідельник…

      Цю траву бізони їдять… Бізон скидається на наше теля, тільки в сто раз більше…

      Росте ця трава величезними кущами. Можна сісти за кущ і заревти по-бізонячому… Матимете цілковиту ілюзію південно американських пампасів…

      Нікітський сад засновано 1811 року й асигновано на його 10 000 карбованців щороку. За першого директора був знаменитий ботанік X. X. Стевен, а після нього Гартвіс (1824–1854) … Гартвіс акліматизував силу рослин, що тепер уже ростуть на всім Південнім кримськім березі, як-от: гліцинія, павлонія, кедри, аравкарії, пінії й т. ін.

      Хороший садок. І порядок у нім добрий. За рослинами ходять, поливають, перекопують.

      Садка того біля 90 десятин.

      З Нікітського саду ви, не питаючи вже, скільки верстов, чимчикуєте на Ялту…

      Ідете собі – й квит… Плюнули на ноги, плюнули на поперека, на все плюнули…

      Подоріж так подоріж!

      І нема чого скиглити!

      І от… Слава тобі, автотранспорте! Авто повертається на Ялту…

      І сіли… І поїхали…

      Ви ніколи не їздили автом по кримській соші?

      Рекомендується спробувати…

      Тільки обов’язково сідайте на те авто, що ним зав автотранспортної контори разом із шофером та з помічником їздили за Ялту безакцизне вино пити…

      Дуже сильне враження!!

      Соша йде понад прірвою, і крутиться, і вертиться – голова б у неї крутилась…

      Мотор партачить…

      Шофер:

      – Та я, йолки-палки, ще за десять літ до війни тут машинами літав! Доставлю, як на крилах…

      І от він вас доставить…

      Мотор: рам-там-там!

      Стоп!

      – Ех. (Спогади про родительницю).

      Полагодили… Летите…

      Випереджаєте компанію, що так само їздила по безакцизне вино… «Становище в компанії не стійке»… Навіть на лінейці…

      – Сідай, Петю, підвезу машиною…

      – Паняй! Паняй!

      Летите далі…

      Мотор: рам-там-там!..

      Стоп!

      – Ех!.. (Спогади про родительницю).

      Випереджає вас компанія…

      – Сідай, Мишо, підвезу кобилою!

      …Полагодили… Летите…

      Шофер із завом контори «жартують»… Зав хоче керувати, шофер не дає. Машина ходором ходить. А збоку прірва…

      Ви вчепились в авто й потихеньку проказуєте:

      – Прощай, сину. Твій тато голову розбив об скелю, подорожуючи Південним кримським берегом… Тіло твого тата їдять морські краби під екзотичною Масандрою, на березі прекрасного південного Чорного моря. Виростеш, СКАЧАТЬ