Мисливські усмішки. Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ морю червінці, а червінці ті із-за моря, із самого із Стамбула покотились-покотились до берега Південного кримського, вдарились об берег скелястий та й одкотились аж туди, де море з небом обіймаються… І лежать, і вилискують золотими вилисками, по хвилях дрібненьких без брязку, без шуму перекочуючись…

      Кримська ніч…

      Сидить ніч, кримська ніч, легенди розказує… А кипариси слухають… І поять ніч пахощами, і пестять ніч вітами своїми, і шарудять тихо-тихо хвоєю, старим легендам підтакуючи…

      І лавр старий замислився, щільно стовбура свого пахучим листям обгорнувши… Йому ніч його кримська дитинство пригадує…

      …За давньої давнини темними ночами виходили на берег бридкі потвори жінки й давили дітей.

      І вирішив кримський цар перевірити це. І одплив маленьким човном цар далеко від берега й чекав… Опівночі його човен оточили бридкі потвори. Злякався цар. Але потвори поперекидалися у прекрасних наяд і сказали цареві, що повезуть його до своєї цариці, що вже давно хоче бачити земного володаря…

      І поринув раптом човен, і опинився цар у підводному царстві… В прекраснім лавровім гаю він побачив два трони з чистісінького перла. На один трон посадили його, а на другий сіла цариця підводного царства…

      – Мудрий володарю кримський, – сказала цариця. – Розгадай мені загадку, що вже давно мене мучить, але, опріч тебе, ніхто не в силі розгадати її.

      – Говори, царице!

      – А скажи мені, мудрий володарю, чи поверне Врангель до Криму?

      І всміхнувся цар, і сказав:

      – «А раньше»?!

      І зійшла цариця з трону, зірвала лаврову віту, подала мудрому й сказала:

      – Посади цю віту в себе на землі, наймудріший із усіх царів. Поки ростимуть та зеленітимуть у твоїй країні лаври, ніхто з моїх підданих не насмілиться ступити до твоєї благословенної країни…

      І тільки скінчила цариця промову свою, опинився цар з лавровою вітою на березі…

      З того часу в Криму ростуть лаври, і ніколи водяні потвори не з’являються на березі…

      І ніхто не давить кримські діти…

      І ростуть кримські діти комсомольцями…

      Слухає старий лавр легенду свою…

      …Кримська ніч…

* * *

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч! І хто тебе вигадав? І навіщо ти така синя? І навіщо ж ти така прозора? І чого ти так п’яно пахнеш?!

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

      Ти ж подивись, ти, кримська ніч, що ти з людьми викомарюєш?!

      ………………………………

      – Баришні! Вам, здається, скучно?

      – Увайдіте! Ви, нахали!

      …І п’ять хвилин, тільки п’ять хвилин кримської ночі, – і голова «увайдіте» вже на плечі у «нахала»…

      І голос ніжний… І тремтять жижки… І б’ється серце…

      І горить кров…

      Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

      ………………………………

      Які ж у тебе, кримська ніч, згуки! Які пахощі! Які шарудіння! Які шуми! А пісні в тебе які, чарівна кримська ніч! СКАЧАТЬ