Мисливські усмішки. Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ княгиня Є. Горчакова (княгиня, а не якийсь там геолог!), лежачи на Сакській площадці, ясно й просто пише, дивлячись на гори:

      И горит мое сердце любовью,

      Взор усталый туманит слеза,

      И хвалу всемогущему Богу

      С тайным трепетом шепчут уста.

      А за що «с тайным трепетом шепчут уста»?

      Думаєте – даром?!

      За те, що сотворив Бог гори. Та не тільки гори, а й дачу, і виноградники, і слуг, і ренту…

      І все це конкретне, таке, за що можна подержатись… А геологи що?!

      «Періоди»?! «Доби»?!

      І все це абстракція.

      Бог! І більше ніхто не міг утворити такі прекрасні гори, як Кримські!.. І не сперечайтесь!

* * *

      Кожна гора зокрема, а значить, і всі гори вкупі складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка… Підошва – це те, що низько, схил – це трохи вище, а вершечок – це вже дуже високо…

      Найтяжче на горах сходити на підошву… Дуже тяжко… Туристи цим особливо пишаються.

      – Був на Ай-Петрі!

      – На вершечку чи на підошві?

      – На підошві!

      – От молодця! Ай да лицар!

      А в «лицаря» ухмилка по самі уші: зійшов-таки…

      На схил значно легше. Особливо як згори, з вершечка…

      А на вершечок зовсім єрунда… Просто собі паличку в руку й ідеш…

      І після того тижнів зо два на ліжку: переварюєш, так сказать, враження… Тихо лежиш, спокійно лежиш; не ворушиш ні ногами, ні руками… Таке обіймає вас «самопоглиблення» від пережитих та перебачених красот гірських…

      Та воно й не дивно, бо вискочить з легкістю сарни на гору Бабуган, приміром, – це велике дає задоволення для людини. 1543 метри вгору – це, самі подумайте, трохи ж таки вище, ніж харківська Холодна гора. (Навіть як дивитися з Допру № 1…{60}). А ви ж самі знаєте, що з Холодної гори, як увечері дивитися на місто, – дуже красиво… І далеко видко, і все видко… Особливо коли людина не п’яна і не боїться, що її роздягнуть…

      А як же ж то воно, як з Бабугану, або з Чатир-Дагу, або з Ай-Петрі?!

* * *

      На гірській підошві – дачі. На схилі – ліси. На вершечку – сніги. І літом сніги, і взимку сніги!

      А по схилу струмки гірські.

      А в лісах – буйволи, дикі кози, «зелені».

      «Зелені», положим, останніми часами вивелись… А то за Врангеля, кажуть, була їх у горах сила-силенна… «Підтримували» барона в його святім обов’язку відбудувати «єдину та неподільну Русь… Святу Русь!»

      Найважливіше в горах для нас, грішних, – гірське повітря…

      Його тут чимало. Воно не продається – просто так: бери й дихай, коли хочеш…

      Вивозити тільки не дозволяється…. Хоч дехто з туристів бере з собою з Чатир-Дагу чи з Бабугану клуночок з повітрям…

      Повітря тут чисте, прозоре, легке, свіже…

      Звичайно, коли йдете горами самі, без великої ком панії, без кошиків з вареними яйцями та з сардинками, СКАЧАТЬ