Мисливські усмішки. Остап Вишня

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на всіх стовпах, і на всіх парканах, і на всіх тумбах доводиться до відома київського населення, що цими днями відбудеться

ПРОЩАЛЬНИЙ БЕНЕФІСАДМІНІСТРАТОРА ЦИРКУАБРАМА ЛЬВОВИЧААДАМОВА

      І Абрам Львович ласкаво посилає з афіші привітну усмішку, оздоблену чорнявими кучерями, дорогому київському населенню…

      «Та заходьте ж!..»

      ………………………………

      Опанас Карпович Саксаганський «орудує» трупою в театрі імені Заньковецької.

      Ставить п’єсу з незаможницького життя, що яскраво малює побут бідної вдови і її єдиної доньки… «Наталка Полтавка» та п’єса зветься. Письменника Івана Котляревського.

      Постановник – Саксаганський.

      Лаборанти – Северин Паньківський і Чичерський.

      Масове дійство після

      Де згода в сімействі,

      Де мир і тишина…

      Рухи виключно ногами, з вихилясами й викрутасами…

      Далі йде гостра сатира на сільську власть – «По ревізії» драматурга Кропивницького, де змальовується голова сільради, незаможник Гарасько і делегатка жінвідділу Риндичка!

      Цілком нова п’єса!

      Іде в сукнах (свитка, чумарка, пояс і очіпок).

      Анонсуються: антирелігійна п’єса «Вій», п’єса з життя спілки мисливців і рибалок «За двома зайцями», індустріальна комедія «Крути, та не перекручуй», драма з життя профспілки деревообробників «Бондарівна», астрономічна п’єса з життя космосу – «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» і т. ін.

      Самому не довелося побувати, а цікаво все-таки… Нове все й досить-таки оригінальне…

      ………………………………

      «Думка» в Києві співає… Співає не «за страх, а за совість». Підряд щось одинадцять концертів! Був на однім в Будинку освіти. Народу – тиск! Багацько пішло додому, бо не вмістилося. Концерт присвячений Шевченкові. Прекрасне виконання. Великий художній успіх. «Думка» киян повоювала… Скоро виїздить до Харкова завойовувати харків’ян… Харків’яни хай уші прошурують, бо є що слухати і є кого слухати…

      ………………………………

      Кияни, – ще раз кажу, – народ хароший! Тільки їм усім дуже ніколи. Ну до того ніколи, що я навіть не знаю, коли вони, бідолашні, й обідають!

      Зайдеш потихеньку так, спитаєш:

      – Чи не можна б чого так дізнатися?

      Чекаєш. І бачиш, що ніколи людині. Ну й ідеш собі геть. Одного тільки й зустрів такого, що йому не було ніколи.

      – Приїхав?

      – Приїхав!

      – Сідай! Їдемо на завод молочарського приладдя «Добробут». Це ми («Сільський господар») тут, брат, заладнали! Посуд поза конкуренцією! Полуда – нема ніде такої. З руками молочарські спілки одривають! От би трохи грошей!.. Ось тобі механічний цех, ось дерев’яний, тут лудять, тут маслобойки роблять! Бачив?! Ніби й непоказний, а справу робимо! З нічого почали! Їдемо на контракти!

      – Їдьмо! – кажу, а сам думаю, чого це йому не ніколи. І киянин, а не ніколи… і виявилось, що до Харкова виїздить, у Харкові вже працюватиме… А був справжнім киянином, навіть правобережною філією «Сільського СКАЧАТЬ