Мисливські усмішки. Остап Вишня
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мисливські усмішки - Остап Вишня страница 16

СКАЧАТЬ виявилася його поміщицька ідеологія, його бажання великої земельної власності:

      Щоб лани широкополі,

      І Дніпро, і кручі

      Було видно…

      Бачите який?!

      Не просить якихось півдесятин, а цілі лани, з кручами, з Дніпром…

      До графині Браницької{52} хоче дорівнятися…

      ………………………………

      Так чий він?

      Правда, їхній?!

      Київ

      (Усмішка. Ретроспективна, коли можна так сказати)

      Високо передо мною Старий Київ над Дніпром.

      Та воно таки так…

      І «высоко», і «передо мною», і «старий», і «Київ», і «над Дніпром»…

      Тільки от що «Днепр не сверкает под горою переливным серебром», а пірнув Дніпро під аршинну кригу, закутавсь у білу пухову ковдру й спить… І тільки іноді, як йому щось насниться, репне від Подолу до Слобідки репом гучним і знову спить.

      А Київ… Київ високо…

      Київ – хароший…

      Великий – це раз… Чепурний – це два… Певний себе – це три…

      Що снігу на вулицях цілі гори, що, коли їдеш візником, так тебе піряє згори наниз і знову нагору, що шлунок твій зскакує кудись до сліпої кишки, а сліпа кишка з горла визирає, так то нічого… Колись же воно розтане… І тоді рівно буде і не пірятиме…

      Кияни – народ хароший і зразу, не встигли ви вийти з вокзалу, знайомлять вас з дрібницями свого київського життя…

      – На Тургенєвську!

      – 75!

      – Та…

      – Пуд вівса сто!

      Чого він гадає, що вас якраз саме цікавить київський овес, це вже його справа.

      Але ви вже знаєте, що пуд вівса не п’ятдесят, а сто…

      Київ білий тепер. Більше – білий і м’який… «М’якості», мабуть, не менше, як аршин завтовшки…

      І слизький, і блискучий Київ… І під ногами рипить…

      А ще тижнів зо два – і Київ буде сірий, а потім бурий, а потім мокрий, аж ось поки!

      – Што будіть? Што тольки будіть?! – казав мені хазяїн препаскудної столовки на Подолі, чоловічина пудів так на сім з гаком. – Власть невозможная, ви ж таки самі подумайте! Што будіть?! Ви ж тольки посмотріть, как линьоть, как двиніть! Потому – Бог видіть! Бог усьо видіть!

      І я думаю, що таки «Бог усьо видіть». Крім того, якою халерою він мене нагодував у своїй їдальні.

      ………………………………

      Київ пишний… Вулицею Воровського (б. Хрещатик) до приїжджих усміхається й парфумами, та модними черевиками, та сукнями, та брилями-капелюхами й золотими годинниками та ланцюжками вихваляється…

      І все блистить, і все хвилями сукняними на вітринах спадає… Так важно, так приваблююче…

      «Отрез на брюки п’ять п’ятдесят»…

      І крамарі в Києві хароші, і всі вони йдуть «навстречу населению»…

      «Согласно постановлению СТО и идя навстречу населению, цены понижены на 25 процентов!..»

      Щасливе населення!

      ………………………………

      Київ СКАЧАТЬ



<p>52</p>

Графиня Браницька – представниця роду польських магнатів, які мали великі землеволодіння в Україні в XIX – на початку XX ст.