Метелик. Анри Шарьер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ прокуророві папір. Усі виходять у коридор. Горло Андре охоплює такий спазм, що він не може ковтнути слини. Щось неймовірне, адже страту, що почалася, ніколи не відміняють. Однак це так. Лише наступного дня після тривожних запитань і роздумів він дізнається від адвоката, що напередодні його страти Ґорґулов убив президента Думера. Але Думер помер не одразу. Адвокат усю ніч вистояв на чатах перед лікарнею, попередивши міністра юстиції, що, якщо президент помре раніше від визначеного терміну страти (від четвертої тридцять до п’ятої), він вимагатиме її відміни через відсутність голови уряду. Думер помер о четвертій годині дві хвилини. Часу вистачило на те, щоб попередити канцелярію міністерства й разом з чиновником, що мав при собі наказ про відтермінування, впіймати таксі; йому не вистачило три хвилини, щоб не дати відчинити двері камери Андре. Покарання обох братів було пом’якшено й змінено на довічну каторгу. І справді, у день виборів нового президента адвокат прибув у Версаль й одразу після обрання Альбера Лебрена подав йому прохання про помилування. Жоден президент не відмовлявся підписати перше прохання про помилування.

      – Лебрен підписав, – завершив Андре, – і ось, хлопче, я тут, живий і здоровий, збираюся їхати у Ґвіану.

      Я дивлюся на цього врятованого від гільйотини чоловіка й думаю, що, попри все, що мені довелося витримати, це не можна порівняти з муками, яких довелося зазнати йому.

      Проте я ніколи до нього не підходив. Мене нудило від однієї тільки думки, що він убив бідолашну стареньку, щоб її обікрасти. Він, між іншим, вродився щасливчиком. Пізніше на острові Святого Жозефа він уб’є свого брата. Чимало в’язнів бачитимуть це на власні очі. Стоячи на скелі, Еміль ловив вудкою рибу й ні про що інше не думав. Гуркіт дуже високих хвиль заглушував будь-який інший шум. Андре підкрався до брата ззаду з триметровою бамбуковою палицею в руках і штовхнув його в спину, через що той втратив рівновагу. Те місце кишіло акулами. Еміль швидко став для них черговою поживою. Коли на вечірній перевірці виявили, що він відсутній, його внесли в списки зниклих під час спроби втечі. І більше про це не говорили. Очевидцями цієї сцени стали чотири чи п’ять каторжників, які збирали кокосові горіхи на верхньому плато. Про це дізналися, звісно, всі, окрім наглядачів. Ніхто з ними про це не говорив.

      Завдяки «гарній поведінці» Андре полегшили умови утримання, і на Сен-Лоран-дю-Мароні він мав привілейований статус. Йому надали невеличку окрему камеру. Якось він, не поділивши щось з іншим каторжником, підступно заманив того до себе в камеру й убив прямо ударом у серце. Був виправданий, бо буцімто вчинив так з метою самооборони. Коли ж каторгу було відмінено, його помилували знову за «добру поведінку».

      Сен-Мартен-де-Ре переповнений в’язнями. Дві геть відмінні категорії: від восьми сотень до тисячі каторжників та дев’ятсот засланих. До каторжників належать ті, що вчинили щось серйозне чи принаймні були звинувачені у вчиненні тяжкого злочину. Сім років примусових СКАЧАТЬ