Листи до Феліції (1912). Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не надягати жилетку (я винахідник безжилеткової моди), не кажучи вже про деякі інші дивні особливості моєї спідньої одежі, що її я тут поминаю. Уявляю, як би Ви злякалися, спіткавши біля церкви, яку я так добре собі уявляю на початку Вашої вулиці, такого чолов’ягу! Моєму трибові життя є кілька (окрім того, що я, відколи його проваджу, став незрівнянно здоровішим, ніж раніше) пояснень, але жодне з них Ви не вважаєте переконливим, надто тому, що все, що в ньому може бути здорового (а я, звичайно ж, ще й не курю, не п’ю ні алкоголю, ні кави, ні чаю, та й шоколад – зізнаюся, викриваючи минулою датою своє легкодухе замовчування, загалом теж не їм), я з лишком перекриваю браком сну. Однак, найдорожча мадемуазель Феліціє, це не привід, щоб остаточно махнути на мене рукою, так само як і намагатися мене в цих речах виправити, – краще просто по-дружньому мене терпіти, але на великій відстані. Бо, бачте, вчора ввечері, прийшовши додому з вогкого холоду в звичайному своєму вбранні і взявшись за свою, майже день у день незмінну вечірню трапезу, я слухав розповіді свого зятя і того, кому ще тільки належить таким стати, а потім, поки всі прощалися у передпокої, залишившись один у кімнаті (ввечері я їм тепер між пів на десяту і десятою), раптом відчув напад такого гострого потягу до Вас, що до речі було б тицьнутися лицем у стіл, аби себе стримати.

      Ви вважаєте, що я виглядаю молодшим, ніж маю років, і мені майже кортить приховати свій вік, бо непомірно висока ця цифра надає всьому, чим я Вам досаждаю, відтінок ще більшої курйозності. А я тим часом майже на рік старший за Макса, 3 липня мені виповнюється 30 років. Утім, на вигляд я майже юнак, і, залежно від проникливості необізнаного спостерігача, мені дають зазвичай від 18 до 25.

      У тому, що я вчора сказав про професора, на Ваш слух, можливо, могла прозвучати зарозумілість, але ні, це тільки ревнощі, та й годі. І лише сьогодні, та й то подумки, я дещо маю проти нього – це те, що він порекомендував Вам Біндінґа[35], якого я, правда, читав дуже мало, але не зустрів при цьому жодного рядка, який би не являв собою фальшиві й пихаті теревені. І ось все це професор насилає на Ваші сни і мрії! – А тепер, хутко, ще ось що: навіщо Ви зістрибуєте на ходу з трамвая? Коли надумаєте стрибати наступного разу, нехай спливе перед Вами моє перелякане обличчя! А що окуліст? А Ваші головні болі? Не читатиму Вашого наступного листа, якщо він не міститиме відповіді на ці питання.

Ваш Франц К.

      8.11.1912, п’ятниця

      Дорога мадемуазель Феліціє!

      Ваш передостанній лист (а не Ваші «останні листи», як Ви пишете) збив мене з пантелику, це правда, але я не думав, що справа стоїть так кепсько, як я мушу виснувати з Вашого останнього листа. Невже я й справді такий невпевнений у собі? А саме приховане моє нетерпіння і невиліковне невдоволення собою невже так і вчуваються у кожній виведеній мною літері? І невже, щоб дізнатися, що я насправді думаю, мені спершу треба писати про це в листах? Зле ж стоять мої справи, але ж саме в них я щосили намагаюся Вас втягнути!

СКАЧАТЬ