Листи до Феліції (1912). Франц Кафка
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Листи до Феліції (1912) - Франц Кафка страница 13

СКАЧАТЬ слово, після чого Льові грав, співав і щось декламував[32]. На жаль, грошви від цієї сили-силенної народу набралася аж ніяк не сила. Про берлінські гастролі мені відомо не більше того, що я написав учора, бо в іншому останньому листі Льові повно лише скарг і нарікань. Зокрема і як би скарга мимохідь на те, що в Берліні по буднях нічого не заробиш, – докір, який я не маю права приховувати від берлінки. Взагалі ж Льові, якщо дати йому розвернутися, людина воістину нестримно захоплена, «полум’яний єврей», як кажуть на сході. Зараз, правда, він, з різних причин, розповідати про які занадто довго, хоча аж ніяк не нудно, над усяку міру нещасливий, а найгірше – я не знаю, як і чим можна йому допомогти.

      Мої недільні очікування Вашого листа легко пояснити, адже я сходив на службу подивитися пошту, але тоді я ще не був засмучений і перебирав конверти не в очікуванні, а радше в задумі. Моя домашня адреса – Нікласштрассе, 36[33]. Але яка, дозвольте запитати, адреса у Вас? На звороті Ваших конвертів я вичитав уже три різні адреси, значить, правильна таки № 29? Вам не надто тяжко отримувати рекомендовані листи? Я шлю Вам їх не просто через нервовість, хоча поміж іншого і з цієї причини, а тому, що мені здається, ніби такий лист потрапляє до Вас у руки певніше, без недбалих затримок сумно мандрованих звичайних листів, і перед очима у мене при цьому витягнута рука хвацького берлінського листоноші, який впиратиме вам листа навіть силою, коли Ви раптом надумаєте чинити опір. Але коли сам залежний, жодних помічників не вистачить… – Бувайте здорові! Гордий тим, що в цьому листі жодної скарги, як не солодко Вам поплакатися.

Ваш Франц К.

      7.11.1912, четвер

[Штемпель Товариства страхування працівників від нещасних випадків]

      Найдорожча мадемуазель Феліціє!

      Вчора я уявив, що турбуватимуся про Вас, і з усієї сили намагався Вас умовити. Але сам-то що я роблю? Хіба я Вас не мордую? Зрозуміло, без наміру, бо таке взагалі неможливо, і навіть якби я мав такий намір, він зник би від Вашого останнього листа, як нечиста сила перед сяйвом добра, але своїм існуванням, самим тільки існуванням своїм я Вас мордую! У глибині ж я не змінився на краще, як і раніше кружляю у своїй орбіті, тільки набув нового нездійсненного сподівання на додачу до колишніх, теж нездійсненних, і отримав в дар небувале, найсильніше на моєму віку відчуття людської впевненості поверх звичайної своєї неприкаяності. Зате Ви тепер розтривожені, Вам неспокійно, Ви плачете уві сні, що набагато гірше, ніж всю ніч без сну витріщатися в стелю, Ви зовсім не та, якою були того вечора, коли погляд Ваш так спокійно перебігав з предмета на предмет, тепер же ви не знаєте, за що хапатися, в одному листі згадуєте чоловік двадцять, в іншому взагалі нікого, коротше, вигоди і витрати поділені між нами несправедливо, найвищою мірою несправедливо. (Ну з якого дива ти, чоловіче, саме зараз, у цій тихій кімнаті, яка, втім, належить тобі, проти мене всідаєшся!)

      Повторюю: не я у цьому винен, – бо хто я такий? – але тільки те, на що одне зроду був спрямований мій дух, єдине СКАЧАТЬ



<p>32</p>

Єврейський тематичний вечір, про який тут мовить Кафка, відбувся 18 лютого 1912 року у парадній залі єврейської ратуші у Празі. У «Щоденниках» від 13 лютого читаємо: «Починаю писати конферанс до доповідей Льові. Це вже на неділю, на вісімнадцяте» (Кафка Ф. Щоденники. – К., 2000. – С. 133). Там само див. запис від 25 лютого 1912 р.

<p>33</p>

Тепер – Паризька, одна з центральних празьких вулиць.