Гріхи батьків. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ працювати в бібліотеці. Але на кожного в’язня він витрачає лише п’ять хвилин.

      Гаррі опустився на дерев’яний стілець і обхопив голову руками. Якби не десять тисяч доларів, які Джелкс пообіцяв надіслати його матері, він використав би свої п’ять хвилин, аби розповісти начальнику правду про те, як опинився в Лейвенгемі…

      – Тим часом я постараюсь якось перетягти тебе до кухні, – додав Квінн. – Це, може, й не те, на що ти сподівався, але краще, ніж прибирати в крилі.

      – Спасибі… – щиро подякував Гаррі.

      Квінн кинувся до кухні, не ждучи додаткових вказівок. Гаррі ж спустився сходами на перший поверх і пішов шукати пост номер дев’ять.

      Дванадцятеро чоловіків – усі новачки, тісно згуртувалися і чекали вказівок. Ініціативу в Лейвенгемі не виказували – це могли потрактувати як вияв того, що в’язень хоче видатися розумнішим за офіцера.

      – Візьміть відра, наповніть їх водою і прихопіть із собою швабри! – наказав Геслер.

      Він усміхнувся зневажливо, занісши ім’я Гаррі в записник.

      – Ти з’явився останнім, Бредшоу, тому чиститимеш лайно в нужнику весь наступний місяць.

      – Але ж я не був останнім! – запротестував Гаррі.

      – А я впевнений, що був, – наполіг Геслер, й глузлива усмішка не зійшла з його обличчя.

      Гаррі наповнив відро холодною водою і схопив швабру. Йому не потрібно підказувати, в якому напрямку рухатися: смердючий запах убиральні чутно було оддалік. Його знудило ще до того, як він увійшов до великого квадратного приміщення з тридцятьма дірками в підлозі. Він затулив ніс, але йому все одно доводилося щомиті вискакувати в коридор, щоби вдихнути повітря. Геслер стояв неподалік збоку і реготнув.

      – Нічого, звикнеш до цього, Бредшоу, – сказав він. – Із часом…

      Гаррі вже пошкодував, що з’їв свій сніданок, який виблював за лічені хвилини. Десь годиною пізніше він почув, як якийсь офіцер покликав:

      – Бредшоу!

      Гаррі вискочив із вбиральні блідий як полотно.

      – Я тут! – вигукнув він.

      – Начальник хоче бачити тебе, швидше!

      Із кожним кроком Гаррі вже міг дихати глибше, а коли дійшов до кабінету начальника в’язниці, то почувався задовільно.

      – Зачекай, доки тебе не покличуть, – застеріг наглядач.

      Гаррі сів коло двох в’язнів, а ті швидко відвернулися від нього. Він зрозумів чому. Намагався зібратися з думками, поки в’язні почергово заходили й виходили з кабінету начальника. Квінн мав рацію: кожна співбесіда тривала близько п’яти хвилин, а інколи навіть менше. Гаррі зрозумів: не можна згаяти жодної секунди відведеного часу.

      – Бредшоу! – вигукнув офіцер і відчинив двері.

      Гаррі зайшов у кабінет начальника і залишився стояти за кілька кроків від великого, оббитого шкірою столу. Поки господар кабінету сидів, Гаррі зміг помітити, що той не в змозі застібнути середній ґудзик своєї спортивної куртки. Його волосся було пофарбоване СКАЧАТЬ