Гріхи батьків. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що слід турбуватися, – це в який блок тебе посадять. Якщо перше відрядження, ти, ймовірно, опинишся у блоці, де життя простіше. А таких, як я, зазвичай відправляють до блоку Д, там немає молодших за тридцять років, але ніхто не засуджений і за насильство. Тому це найбільш підхоже місце для тих, хто хоче зачаїтися і відсидіти свій термін. Слід уникати блоків Б і В – там повно пияків і психопатів.

      – А що зробити, аби потрапити у блок А?

      – Скажи у приймальнику, що ти побожний християнин, не куриш і не п’єш.

      – А я й не знав, що в тюрмі дозволяють таке… – зауважив Гаррі.

      – Не дозволяють, дурню, – сплюнув Квінн. – Але якщо маєш трохи зелених, – він зробив пальцями виразний жест, – то охоронці можуть миттю перетворитися на барменів. Навіть «сухий закон» їх не зупиняє.

      – А що найголовніше для першого дня?

      – Переконатися, що отримав підходящу роботу.

      – Хіба є з чого вибирати?

      – Ну є, скажімо, прибирання, кухня, лікарня, пральня, бібліотека, садівництво та каплиця.

      – А як потрапити до бібліотеки?

      – Скажи, що вмієш читати.

      – А що скажете їм ви? – поцікавився Гаррі.

      – Що навчався на кухаря…

      – Це, мабуть, буде цікаво…

      – Ти ще й досі нічого не второпав! – глузливо скривився Квінн. – Я ніколи не прагнув стати шеф-кухарем. Але подбаю, щоби мене відправили саме туди, бо це найкраща робота у будь-якій цюпі.

      – А чому?

      – Бо вас випускають зі своєї камери до снідання, а повертаєшся до неї аж по обіді. Там тепло, можна вибирати їжу… Ага, ми їдемо до Лейвенгему! – сказав Квінн, коли автобус звернув із автостради після вказівника «12». – От і добре, тепер хоч не доведеться відповідати на твої дурнуваті розпитування про Пірпойнт.

      – А що іще треба знати про Лейвенгем? – Гаррі не зреагував на сарказм Квінна, позаяк він підозрював, що старожил отримує задоволення від свого майстер-класу.

      – Занадто багато, аби розповісти отак, одразу, – зітхнув той. – Просто тримайся поруч, коли нас зареєструють.

      – А вони не можуть автоматично відправити вас у блок Д?

      – Ні. Хіба тільки не пан Мейсон на службі… – відповів Квінн без жодних пояснень.

      Гаррі зумів вивідати іще дещо, перш ніж автобус нарешті під’їхав до муру в’язниці. Йому здалося, що він дізнався від Квінна за оті кілька годин більше, ніж йому вдалося б почерпнути з десятка навчальних посібників в Оксфорді.

      – Тримайся мене, – нагадав Квінн, коли масивні ворота відчинилися. Автобус повільно рушив уперед і поїхав у бік густих чагарників, яких ще зроду не торкалися руки садівника.

      Автобус зупинився перед величезною цегляною будівлею, з невеликих брудних вікон якої за прибульцями дехто спостерігав.

      Гаррі дивився, як кілька наглядачів утворили коридор, який вів до входу. Двоє озброєних гвинтівками охоронців СКАЧАТЬ