Гріхи батьків. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ні, адже в Англії ще живуть американці, готові платити шалені гроші за те, щоб повернутися додому.

      – Хіба це не ризиковано, коли стільки німецьких човнів патрулює Атлантику?

      – Ні, бо Америка зберігає нейтралітет, – спростував сер Волтер. – Останнє, чого хоче Гітлер, – це розпочати війну з янкі, лише тому, що один із його човнів потопив американський пасажирський корабель.

      – А чи тобі відомо, коли «Зірка Канзасу» найближчим часом повернеться до Бристоля?

      – Ні. Але це можна хутко з’ясувати.

      Старигань піднявся з крісла і повільно підійшов до свого столу. Він узявся гортати сторінку за сторінкою щомісячного розкладу швартування.

      – Ага, ось воно! – сказав він нарешті. – Корабель відбуває з Нью-Йорка за чотири тижні, а в Бристолі його очікують п’ятнадцятого листопада. Якщо сподіваєшся контактувати з кимось на борту, попереджаю, що стоянка буде недовгою, оскільки це місце, де він буде надзвичайно вразливий.

      – А мене пустять на корабель?

      – Ні, якщо ти не член екіпажу і не шукаєш роботу. Відверто кажучи, я не бачу тебе в ролі матроса або стюардеси.

      – А як я тоді зможу побачити доктора Воллеса?

      – Доведеться просто зачекати на пристані, сподіваючись, що він зійде на берег. Майже всі це роблять після тижневого плавання. Тож якщо він на кораблі – я впевнений, що ти його спіймаєш. Але не забувай, Еммо: вже рік минув відтоді, як Гаррі помер, тож Воллес може більше не бути їхнім лікарем.

      Емма закусила губу.

      – Але якщо захочеш, аби я влаштував тобі приватну зустріч із капітаном, я був би тільки радий…

      – Ні-ні! – заперечила Емма. – Це не настільки важливо.

      – Якщо передумаєш, – почав було сер Волтер, раптом второпавши, наскільки це важливо для Емми.

      – Дякую, не треба, дідусю, – сказала вона підводячись. – Спасибі за те, що витратив на мене стільки свого часу.

      – Не так уже й багато, – спростував старигань. – Я лише хочу, щоби ти заїжджала до мене частіше. Й обов’язково привези із собою Себастьяна наступного разу, – додав він, проводжаючи гостю до дверей.

      У сера Волтера більше не залишилося сумнівів, чому саме його онука приїздила до нього.

◾

      У салоні автівки, що поверталася до садиби, Емма згадувала одне речення, що врізалося їй у пам’ять. Вона програвала ці слова знову й знову, немов грамофонна голка, що застрягла на платівці.

      Після повернення додому вона зайшла до Себастьяна в дитячу кімнату. Йому довелося злазити зі свого коника-гойдалки, але до того малюк пролив трохи сліз. Після обіду він згорнувся клубочком, як задоволене кошеня, і міцно заснув. Нянька вклала його спати. Емма викликала водія.

      – Я хочу повернутись у Бристоль, Гадсоне.

      – Куди саме, панно?

      – До «Ґранд-готелю».

◾

      – І що ти хочеш, щоби я зробила? – запитала Мейзі.

      – Взяли мене офіціанткою.

      – Але навіщо?

      – Вважаю СКАЧАТЬ