Гріхи батьків. Джеффри Арчер
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Гріхи батьків - Джеффри Арчер страница 22
Название: Гріхи батьків
Автор: Джеффри Арчер
Издательство: OMIKO
Жанр: Современная зарубежная литература
Серия: Бест
isbn:
isbn:
Після вечері Пеґґі з Еммою повернулися до інформаційного бюро, щоби звільнити Труді. Оскільки обід пасажирам подавали о восьмій, мало хто з них підходив до них, хіба що ті, хто не знав, як потрапити до ресторану.
Упродовж наступної години Емма дізналася про Пеґґі набагато більше, ніж про «Зірку Канзасу». Коли о десятій годині закінчилася зміна, вони опустили решітку, і Пеґґі повела свою нову напарницю до східців нижнього поверху.
– Не хочеш випити чогось у їдальні для персоналу? – запропонувала вона.
– Ні, дякую, – відмовилася Емма. – Я втомилася.
– Зможеш сама знайти дорогу до каюти?
– Нижній поверх номер сім, каюта один-один-три. Якщо не буду в ліжку на той час, коли повернешся, висилай пошукову команду.
Як тільки Емма зайшла до каюти, то швидко роздяглася, умилась і прошмигнула під єдине простирадло та ковдру. Вона лежала на ліжку, намагаючись знайти зручну позу, коліна підібрала майже під підборіддя, але через хитавицю корабля не могла залишатися в тому самому положенні довше, ніж кілька секунд. Останні думки перед тим, як вона занурилася у приємний сон, були про Себастьяна…
Емма прокинулася раптово. Було так темно, що перевірити час на годиннику навіть не варто було намагатися. Спершу вона припустила, що рейвах спричинив рух корабля. Аж тут її очі трохи призвичаїлись, і вона змогла розгледіти два тіла на ліжку навпроти, що ритмічно рухалися то вгору, то вниз. Одне з тіл мало ноги, які вилазили далеко за межі ліжка і впиралися в стіну. Вочевидь, це був механік. Емма ледве погамувала сміх, але лежала нерухомо, поки Пеґґі не випустила довге зітхання, і вовтузитись перестали. За кілька секунд довгі ноги торкнулися підлоги і стали втискатися в якийсь старий комбінезон. Невдовзі двері каюти тихо зачинилися. Емма пірнула в глибокий сон.
9
Коли Емма прокинулася наступного ранку, Пеґґі вже була на ногах та одягнена.
– Я йду на сніданок, – заявила вона. – Побачимося в бюро пізніше. До речі, наше чергування розпочинається о восьмій.
Як тільки двері зачинилися, Емма зістрибнула з ліжка і після того як повільно вмилася, зате швидко одяглася, збагнула, що часу на сніданок уже не залишилося, якщо вона сподівалася вчасно опинитися за стійкою інформаційного бюро.
Коли Емма з’явилася на своєму робочому місці, вона швидко виявила, що Пеґґі дуже серйозно ставиться до своїх обов’язків і намагається надавати допомогу будь-якому пасажиру, котрий звертався до неї. Під час вранішньої перерви на каву Емма наважилася:
– Один із пасажирів питав мене про години прийому лікаря.
– З сьомої до одинадцятої ранку, – відповіла Пеґґі, – і з четвертої до шостої пополудні. У разі надзвичайної ситуації треба набрати один-один-один на найближчому телефоні.
– А яке прізвище в лікаря?
СКАЧАТЬ