Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щоб краще бачити. Шарль теж підійшов до вікна, проте не зводив спраглого погляду з того місця, де високий зелений оксамитовий комір відкривав білу, як сніг, шию.

      – Що ж там таке, моя мила? – ласкаво запитав дофін.

      У нього був дуже приємний низький голос, особливо коли принц спілкувався з тими людьми, яких знав достатньо довго чи добре.

      – До замку хтось приїхав, ваша високосте. Не пізнаю вершника. Мабуть, вас знову турбуватимуть цими нудними справами…

      – Мадам, нема такої справи, яка б завадила нам танцювати ввечері на балу.

      Мадам де Жуаєз ласкаво посміхнулася, пустивши бісики очима. Вона майстерно роздмухувала пристрать у чоловіках. Безперечно, дофін заплатить найвищу ціну за її обійми. У подібних стосунках жінка завжди ризикує незрівнянно більше, ніж чоловік: людський поговір, гнів чоловіка, ймовірність отримати позашлюбне дитя…

      Цієї миті до кімнати вбіг паж у біло-червоно-зеленій лівреї дофіна.

      – Ваша високосте, пробачте мені… – почав було він, впавши на одне коліно та опустивши голову. Він зніяковів від присутності мадам де Жуаєз у приватному кабінеті його високості, куди був доступ лише для радників та королеви Йоланди.

      Шарль насупився, його товсті губи скривились та затремтіли від недоброго передчуття:

      – Що сталося, д’Арве?

      – Рауль де Вандом просить вашу величність прийняти його…

      – Вандом? Хіба ж він не під Шуазі? Я хочу бачити його негайно!

      Дофін сів у крісло під високим блакитним балдахіном, а мадам де Жуаєз без прямого наказу не наважилася вийти, так і залишившись біля вікна. Аж завмерла, погляд – на підлозі, руки зчеплені. Безперечно, жінці тут не місце. Вона це шкірою відчула…

      Сірий, як привид, Рауль зайшов і напружено впав на одне коліно. Вигляд він мав кепський: три дні верхи без перепочинку, у тому одязі, що його полонили. Брудний, як чорт, у голові паморочиться від голоду, спраги та втрати крові, на руках – синці від мотузок, на обличчі – запалені рани.

      – Вандоме! – скрикнув дофін. Він ніяк не очікував побачити товариша своїх розваг у такому вигляді, наче він щойно прискакав із поля бою.

      При дворі молодий Вандом мав репутацію чепуруна, що опікується своїм зовнішнім виглядом, дбає про вбрання та поєднання кольорів. З’явитися перед очима його високості у такому жахливому вигляді без істотної причини – таке було годі й уявити!

      – Ваша високосте, я привіз кепські новини. Пробачте мені… Три дні тому герцог Бедфорд узяв штурмом ваш славетний замок Шуазі.

      – Що?! – з обличчя дофіна зникли усі сліди любовного нетерпіння, з яким він щойно цілував руки мадам де Жуаєз.

      Шарль майже вистрибнув з крісла й схопив Вандома за плечі, змушуючи підвестися. Аж тут принц зауважив, що сорочка Рауля червона від крові, і він ледве тримається на ногах.

      – Увесь СКАЧАТЬ