Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко

Чтение книги онлайн.

      Молодий герцог Бургундський ридма ридав. Канцлер Бургундії, месір Ролен, завбачливо виставив почет та придворних до сусіднього покою. Мадам Маргарита, овдовіла герцогиня, зміряла сина трохи втомленим поглядом без найменшого сліду співчуття чи розуміння, проте промовчала, стуливши гарні вуста. Вона мала по смерті чоловіка сім тижнів сидіти у вдовиному покої, проте син звільнив її від цього обов’язку, бо потребував її порад та допомоги. Як дивно, що у матері, сухої практичної німкені, та батька – герцога з криці та ненависті, такий тонкосльозий син! Вона занадто добре знала вдачу свого сина, щоб кидатись заспокоювати чи намагатись привести його до тями. Істерику Філіппа слід просто перечекати. У будь-якому разі це вже не так страшно, як тоді, у вересні, коли за три дні подолавши відстань у двісті льє від Труа до Гента, лихі вісники повідомили молодому герцогу про підступне вбивство батька. Філіпп тоді на три дні впав у істерику із нападами вогнів святого Віта[5], коли в нього тремтіли руки так, що не могли тримати навіть кубок із водою, очі вилазили з орбіт, обличчя ставало синьо-червоним, зуби скрипіли, а з рота йшла піна. Овдовіла герцогиня, що бачила такий напад у свого сина лише раз у житті, під час бунту кабош’єнів[6], змушена була особисто віддавати накази канцлеру та радникам. Присутнім при бургундському дворі послам делікатно повідомили, що герцог так вражений тим, що сталося з його батьком, що не має сил ні на що, окрім молитов в особистих покоях.

      Не час для почуттів, не час для сліз. Владу над ретельно зібраними докупи землями потрібно втримати, думала герцогиня. Негайно прийняти васальні присяги, поновити себе як графа Фландрського. Фламандці завше були бунтівними, а що як вирішать, що новий герцог – людина слабка, безвольна, не спроможна тримати їх у страху та покорі? Треба зібрати родинну раду в Маліні чи Аррасі. Надіслати посланців до короля Франції із вимогами правосуддя, а також листи до європейських дворів. Герцога вбили без покаяння та сповіді, слід замовити заупокійні служби: спасіння його душі – перший обов’язок його спадкоємців. За півтора місяця після вбивства із допомогою незламної волі герцогині Маргарити Філіпп потроху переймав важелі правління. Чим більше минало днів від жахливої звістки, тим упевненіше герцог поновлював звичні для себе якості характеру – високодумність, хитрість, корисливість, підcтупність. Овдовіла герцогиня видихнула із полегшенням, пізнаючи свого єдиного сина за вчинками та словами. Менше сліз, де не треба, більше дій та прилюдних виявів сили. Його батько спирався лише на свою силу, міць свого війська та скарбницю. Дарма не послухався астролога. Про всяк випадок, герцогиня піддала віщуна тортурам, аби впевнитись, що не було змови серед своїх.

      Проте вранішня поминальна церемонія у церкві Сен-Вааст в Аррасі геть вибила чутливого герцога зі стану рівноваги. Він досить спокійно вистояв на колінах месу, пишну службу за упокій душі батька. Потім ченці-картузіанці, кожен з яких отримав по півфранка, читали Псалтир. Поруч були СКАЧАТЬ